11 листопада 1918 року вважається історичним днем для Польщі. Країну упродовж 123 років ділили між собою Австрійська і Російська імперії та Королівство Пруссія, і ось згаданого дня Польща знову здобула незалежність.
Згідно Конституції 1921 року, у Польщі утверджувався республіканський лад. Встановлювався двопалатний парламент – Національні збори, що складався з сейму та сенату. Парламент обирався терміном на 5 шляхом загального, рівного і таємного голосування. Виконавчу владу в країні здійснював президент, що обирався сеймом і сенатом на 7 років. А польські міста, окрім губернської влади, мали власне самоврядування – міську раду з виконавчим органом на чолі з президентом. Правління перших президентів Лодзі у міжвоєнні роки випало на складний період, коли у місті спостерігався спад виробництва, безробіття та низка інших соціально-економічних проблем, пише lodzyes.eu.
Перша міська рада в Лодзі
Міська рада Лодзі була обрана 23 лютого 1919 року – через місяць після перших парламентських виборів у Другій Речі Посполитій. В переліку партій на місцевих виборах в Лодзі було 19 політичних сил. Найбільше голосів отримала Польська соціалістична партія, за нею йшов Національний робітничий союз, далі – Єврейський центральний виборчий комітет і на четвертому місці – Союз німецьких робітників і робітничої інтелігенції.
Перше засідання міської ради Лодзі в незалежній Польській державі відбулося 27 березня 1919 року. На першому засіданні головою ради було призначено Антонія Ремішевського, а першим президентом – Алексія Ржевського.
Алексій Ржевський – перший президент Лодзі після відновлення незалежності
Алексій Вінцентій Ржевський став президентом Лодзі в складний для міста час: чимало заводів та фабрик були розграбовані німецькими окупантами, зайнятість населення в промисловості становила лише 23%, високим був рівень безробіття, поширювалася третя хвиля іспанки.
Ржевський народився в родині робітника 6 липня 1885 року в селі Сребрна, що поблизу Лодзі. Працювати почав ще в підлітковому віці, а, будучи юнаком, поповнив лави Польської соціалістичної партії. У 1905 році брав участь в Червневому повстанні польських робітників проти Російської імперії. У 1907 році був засланий вглиб Російської імперії, однак через рік йому вдалося втекти. Емігрував спочатку до Франції, а потім до Німеччини. Працював на заводі вагонів та на хімічній фабриці.
Наприкінці 1910 року Ржевський повернувся до Лодзі, де влаштувався водієм трамваю. Під час Першої світової війни долучився до активної громадської та політичної діяльності, боровся за незалежність Польщі. Створив місцевий друкований орган Польської соціалістичної партії «Łodzianin» та вербував містян до лав «Польської військової організації». Був заарештований німецькими окупантами, однак під час конвоювання до в’язниці врятувався втечею.
Після відновлення Польщею незалежності у 1918 році прем’єр-міністр Ігнацій Дашинський призначив Ржевського комісаром у Радомі. З 4 грудня 1918 року до 26 березня 1919 року він був урядовим комісаром у Лодзі.
27 березня 1919 року міська рада Лодзі обрала Ржевського першим президентом міста. Одним із перших рішень Ржевського на посаді очільника міста було запровадження обов’язкового навчання в початковій школі для дітей. Школярі початкових класів безкоштовно отримували їжу та одяг в школах, а також забезпечувалися навчальними посібниками.
За роки президенства Ржевського у Лодзі було побудовано шість шкіл, засновано гімназію, торгову школу та учительську семінарію. Для містян було організовано заняття у вечірніх школах.
Ржевський також займався проблемами міської каналізації та водопостачанням, велику увагу приділяв облаштуванню громадських міських парків.
Переймався очільник міста і промисловістю Лодзі, яка переживала не кращі часи після Першої світової війни. Йому вдалося організувати державні гарантії під кредит для закупівлі бавовни. Також 60 мільйонів фунтів бавовни місту Лодзь надіслали США, як допомогу.
Залишив посаду президента Лодзі 1 липня 1923 року, після того, як Польська соціалістична партія програла на виборах до міської ради.
Мар’ян Цинарський
Другим президентом Лодзі у міжвоєнні роки став суддя родом з Варшави Мар’ян Цинарський. Він вивчав юриспруденцію в Імператорському Варшавському університеті, проходив судову практику у варшавському окружному суді.
Працював слідчим суддею в низці польських міст. А у липні 1919 року перший очільник відродженої Польської держави Юзеф Пілсудський призначив Цинарського суддею окружного суду в Лодзі – так життєві дороги привели його до нашого міста.
23 липня 1923 року Мар’ян Цинарський був обраний президентом міста Лодзь. За час його правління у Лодзі було відкрито Міський освітній кінотеатр, Міську картинну галерею, по місту запрацювали автомобілі швидкої допомоги. Також під час президенства Цинарського було розпочато будівництво Народного парку здоров’я, місто отримало лікарню на вулиці Древновській, 75 та будинок для людей похилого віку на вулиці Нарутовича.
У 1926 році Мар’ян Цинарський заснував престижну нагороду міста Лодзь, яка вручається видатним жителям та громадським організаціям міста.
14 квітня 1927 року президента Лодзі Мар’яна Цинарського було зухвало вбито в будинку, в якому він мешкав безробітним бруківником Адамом Валащиком та його спільником Казімєжем Ридзевським.
Вацлав Воєводський
Після смерті Мар’яна Цинарського виконувачем обов’язків очільника міста став віце-президент Лодзі, відомий громадсько-політичний діяч Вацлав Воєводський. Він народився 11 жовтня 1878 року у Варшаві. За освітою інженер-технолог. Був активістом Народно-демократичної партії Польщі, публіцистом профспілкових журналів. Воєводський був організатором гімнастичного товариства «Sokół».
У березні 1919 року потрапив до міської ради Лодзі, де був обраний віце-президентом. У 1921 році відмовився від депутатського мандату. Впродовж 1921-1923 років очолював економічний відділ Лікарняної Каси у Лодзі.
У 1923 році знову став віце-президентом Лодзі, а після трагічної смерті Мар’яна Цинарського на декілька місяців став виконувачем обов’язків президента міста.
У 1933 році, коли міську раду Лодзі було розпущено внаслідок політичної кризи, Вацлава Воєводського було призначено урядовим комісаром Лодзі. За час його правління було розпочато будівництво дороги до лікарні в Лагевниках, ліквідовано залізничний насип між вулицями Сенкевича та Кілінського, а також збудовано водосховище в мікрорайоні Стоки.
Броніслав Земенцький
Броніслав Земенцький найдовше знаходився на посаді президента міста у міжвоєнний період – з листопада 1927 до липня 1933 року.
Народився Броніслав Земенцький у Вільнюсі в дворянській родині. Навчався у Львові, а потім у Вищій технічній школі в Москві. Перед початком Першої світової війни поповнив лави Польської соціалістичної партії. На початку листопада 1918 року став міністром промисловості Тимчасового народного уряду Польщі, з 17 листопада 1918 року і до 16 січня 1919 року займав посаду міністра праці та соціальної опіки.
До міської ради Лодзі потрапив у жовтні 1927 року від Польської соціалістичної партії, маючи за плечима значний політичний та управлінський досвід. 24 листопада 1927 року Земенцького було обрано президентом Лодзі.
За час його каденції у місті було збудовано декілька шкіл, відкрито філію Вільного польського університету. Земенцький також зайнявся однією з найгостріших тодішніх проблем Лодзі – нестачею квартир. За його президенства було розпочато будівництво найбільшого житлового масиву ім. Юзефа Монтвілла-Мірецького, було заасфальтовано вулицю Пьотрковську та площу Свободи, прокладено 50 кілометрів нових доріг та 12 кілометрів трамвайних колій, освітлено низку вулиць міста.
Крім цього за час президенства Броніслава Земенцького було збудовано будівлю окружного суду та податкової палати, а також встановлено пам’ятник Тадеушу Костюшко.
Це не весь перелік справ, зроблених для покращення благоустрою у Лодзі, за президенства Земенцького. Загалом, історики позитивно оцінюють його каденцію.
Однак у 1933 році у міській скарбниці виник величезний дефіцит. Це породило політичну кризу у міській раді. Як наслідок, Міністерство внутрішніх справ розпустило міську раду Лодзі та направило до міста вищезгаданого урядового комісара Вацлава Воєводського. А Броніслав Земенцький був змушений попрощатися з посадою президента Лодзі.