Наймолодша агентка розвідки Армії Крайової: історія неймовірної Галини Шварц

Друга світова війна – це історії мільйонів людей, різного віку та статі, різних професій та характерів. Тисячі таких історій – про героїв, тих, хто не боявся ризикувати своїм життям, рятуючи інших. Серед таких була і легендарна жінка в польській історії – знаменита Галина Шварц, яка була наймолодшою агенткою розвідки Армії Крайової, розповідає сайт lodzyes.eu. 

Ця неймовірна жінка була також активісткою за незалежність, геронтологинею, професоркою та докторкою медицини. Всього у 16 років вона добровільно пішла служити у конспіративну службу Союзу збройної боротьби Лодзького округу, хоч все життя мріяла стати піаністкою. А ще – вона стала однією з ініціаторок створення Університету третього віку в Польщі. Її роль в історії країни важко переоцінити.

У нашій статті читайте детальніше про Галину Шварц та її захопливе життя.

Дитинство та юність

Народила Галина у травні 1923 року у Балутах (Лодзь). Її сім’я тут жила не завжди – батько колись сюди приїхав та опанував кравецьке ремесло, а згодом тут будував та продавав споруди. Мама дівчинки також була пов’язана з кравецькою справою – походила з родини німецьких полонізованих кравців.

Галина була єдиною дитиною в сім’ї, відтак їй батьки приділяли всю увагу та турботу. Їм було важливо, щоб дівчинка росла освіченою та ерудованою, тому вони ретельно піклувалися про належну освіту. Навчалася майбутня агентка розвідки у престижній приватній жіночій гуманітарній середній школі імені Гелени Міклашевської в Лодзі. 

Паралельно Галина відвідувала консерваторію, де навчалася грати на фортепіано. Вона була дуже творчою, мала талант і неймовірний слух, тому її часто запрошували виступати як піаністку на шкільних виставах та урочистостях. Щоправда, згодом дівчинка попрощалася назавжди зі своєю мрією, коли почула гру іншого учня консерваторії. Тоді вона вирішила, що ніколи не зможе зіграти краще, і відійшла з цієї стежини.

У 1935 році Галина долучається до руху скаутів. Вона була скауткою до 1939 року, коли почалася Друга світова війна.

Початок Другої світової війни 

Коли почалася Друга світова війна, Галині було всього 16 років. Її вибір з початком воєнних дій був доволі очевидним – вихована патріоткою своєї батьківщини, вона просто не могла стояти осторонь чи сподіватися на те, що її захищатимуть інші. Дівчина вирішує піти в підпілля і протистояти нацистам, спершу безуспішно шукає контакту з підпільними організаціями. Спершу вдалося налагодити контакт зі Службою перемоги Польщі, яка мала свій осередок в Лодзі.

Згодом її знаходить самостійно лодзький відділ Союзу збройної боротьби та пропонує Галині співпрацю. Її швидко привели до присяги, дали псевдонім і віддали наказ вивчити німецьку мову. Хоч Галина і була проти вивчати мову окупанта, але наказу не пручалася і дуже швидко почала вільно говорити німецькою.

Те ж командування після цього віддало наказ Галині подати документи до “Народного списку” (“Volkslista”) – німецького списку національностей, що формувався за різними групами населення і визначав надання громадянства Третього рейху. Щоправда, приналежність до цього робила її вигнанкою в суспільстві: потім вона написала в мемуарах, що знайомі навіть плювали їй під ноги, коли вони бачилися.

Згодом вона переїхала, навчалася в німецькій школі, яку закінчила з відзнакою. Її успіхи дозволили їй потрапити до “вищої групи” списку, через що вона змінила навіть ім’я на німецьке – Кломб. Весь цей час вона продовжувала працювати на польську розвідку та передавати їм важливі дані про німців. А вони їй неабияк довіряли – у відкритих джерелах є інформація про те, що вона працювала після школи вчителькою музики і навіть вела приватні уроки для 7-річного сина німецького чиновника. Бувши вхожою в його дім, вона зуміла добути цінну інформацію про переселення та переслідування польського та єврейського населення.

Важливі завдання і шпигунські відрядження

Після цього в житті Галини настає новий етап. Річ у тому, що завдяки попередній блискучій конспірації та вмінню передавати дані розвідці Галину починає по-іншому оцінювати її підпільне керівництво. Довіряючи дівчині, вони доручають їй відрядження в інших великих містах та ставлять складніші й небезпечніші завдання.

Тоді Галина їздить із завданнями від розвідки у Мюнхен, Берлін та Відень, де, серед іншого, займається розповсюдженням газети “N”. Це видання мало за ціль створити враження серед німецького суспільства, що в Третьому рейху діє добре організоване антинацистське підпілля. Видання мало на меті дезінформувати німців і знизити їхній моральний дух, переконуючи населення в тому, що Третій рейх неминуче загине. Галину не викрили за цією діяльністю, ба, більше – вона отримала нові важливі завдання.

Після цього вона переїжджає до Гамбурга, де локалізувала промислові та портові об’єкти ворога. За її звітами щодо розташування цих об’єктів згодом британські повітряні сили завдали ударів.

Як викрили неймовірну шпигунку?

Галина Шварц все життя вміла успішно переховуватися та виконувати завдання від розвідки бездоганно. Щоправда, німці також володіли важливою інформацією та методами пошуку перебіжників. Тому на Галину невдовзі чекало гучне викриття.

В той час, після виконання завдання у Гамбурзі, Галина виїхала до Берліна зі згоди командування. Там вона зайнялася медичними студіями, які мали стати ще одним прикриттям для польської шпигунки серед нацистських офіцерів. У Берліні вона влаштовується на роботу у Центральний військово-медичний архів, де отримує доступ до тисяч документів про втрати Німеччини на Східному фронті.

Так трапилося, що у лютому 1944 року вона опиняється в Познані, де вирішує на деякий час затриматися. Тут вона продовжує свої медичні студії і слухає лекції з медицини в одному з місцевих університетів, який на той час підпорядковувався Третьому рейху. Тоді гестапо знайшло її слід, який став результатом введення інформатора в мережу Армії Крайової в Лодзі. Коли вона приїхала у травні на час відпустки до Лодзі, німці затримали її в квартирі батьків.

У в’язниці на Галину чекають нелегкі випробування. Її катували, і робили це дуже жорстоко, як чинили з усіма, хто виявився шпигуном ворожої країни. Били Галину і по п’ятах, і по спині, заковуючи руки та ноги ланцюгами й одягаючи їй противогаз. Смілива й віддана своїй країні Галина гордо витримує каторгу й ні словом не обмовляється про своїх польських поплічників.

Зрештою, без суду її засудили до розстрілу і відправили у сувору жіночу в’язницю на вулиці Гданській в Лодзі. Понад 8 довгих місяців вона проводить саме тут, у холодній темній кімнаті з водою на бетонній підлозі, де можна було тільки присідати. 

Ніхто не може й здогадуватися, як могло завершитися її тяжке життя тут, якби не кінець війни, що наближався. Так, 19 січня 1945 року радянські війська зайшли в Лодзь, і хоч німці намагаються передусім евакуювати в’язнів та провести їх із собою, під час такого “маршу” Галині вдається втекти.

Після цього Галина потрапила під амністію як службовиця Армії Крайової, тоді повертається до Познані, де продовжує студії в місцевій медичній академії. Наступні роки були нелегкими, байдуже, що війни вже не було: Галину ще довгий час контролювали спецслужби, а на роботу не брали, бо остерігалися її як колишню офіцерку Армії Крайової.

Особисте життя у Галини теж не склалося, однак вона не надто й переймалася цим: було ніколи. Кар’єра налагоджувалася, вона стала професоркою, була активною громадською лікаркою, яка опікувалася ветеранами, невдовзі заснувала Університет третього віку, який став третім у світі після французького та канадського.