Бурмістр, президент – з роками і розвитком міста Лодзь назва посади міського очільника змінювалася. Проте лишалося незмінним те, що міський очільник виконував функції вищого виконавчого органу міста. На нього покладалася низка функцій, таких як: управління містом, фінансова політика міста, управління майном, співпраця з вітчизняними та іноземними організаціями, взаємодія з інвесторами, підтримка господарської діяльності, співпраця з науковими та освітніми установами тощо, пише lodzyes.eu.
У даному матеріалі ознайомимося з життєписами та діяльністю найвідоміших керманичів Лодзі.
Дещо з середньовічної історії Лодзі
Перша згадка про місто Лодзь датована 1332 роком в записі князя Ленчицького Владислава Горбатого. У згаданому документі він передає середньовічне село Лодзья у власність Влоцлавському єпископству.
Відомо, що на початку 1420-х років містом опікувався єпископ Ян Пелла. Він прагнув того, аби Лодзі були надані міські права. Ян Пелла розумів, що з наданням Магдебурзького права у містечку налагодиться торгівля, з’являться купецькі об’єднання, ярмарки, почнуть функціонувати органи місцевого самоврядування. З проханням надати Лодзі Магдебурзьке право Ян Пелла звернувся до тодішнього короля Польщі Владислава II Ягайла. Незабаром, а саме 29 липня 1423 року Лодзь отримала Магдебурзьке право.
Ця подія офіційно закріплювала за Лодзю статус міста, а також ознаменувала початок встановлення місцевого самоврядування.
Ян Домбровський – перший бурмістр Лодзі
На жаль, про першого бурмістра Лодзі відомо вкрай мало. Він був міським головою двічі: з 1470 по 1480 роки та з 1489 по 1503 роки. Дослідники вважають, що за час його управління містом вже існувала міська рада на чолі з бурмістром. Про це їм дає підстави говорити перша міська книга, датована 1471 роком. А також деякі нотатки, які велися ще з 1440 року.
До наших днів не збереглося жодного портрету Яна Домбровського.
Олексій Древновіч
Одна із найстаріших вулиць Лодзі була названа Древновською, адже колись на її місці знаходилися землі родини Древновічів. Зі старовинного міщанського роду Рожків-Древнів походив один із очільників доіндустріальної Лодзі Олексій Древновіч.
Він народився 22 червня 1739 року. Його батьками були Зигмунт Древновіч та Уршуля Кшиштофівна. У віці 22 років Олексій одружився з падчеркою свого дядька Юзефа Древновіча, який, до речі, свого часу займав посаду бурмістра Лодзі. Разом з Маріанною – так звали дружину Олексія Древновіча, він виховав шістьох дітей.
Олексій Древновіч був одним із найзаможніших тодішніх лодзьких міщан-землоробів. Високий статус дозволив йому піднятися до керівних посад у міській раді. У 1775 році Древновіч був обраний бурмістром Лодзі. Дану посаду він займав впродовж двох років. У 1779 році він знову став очільником міста, цього разу теж терміном на два роки. Будучи міським головою, Олексій Древновіч чимало уваги приділяв міському архіву, дбав про його впорядкування.
Втретє Древновіч став бурмістром Лодзі в 1785 році. Після відставки з посади бурмістра у 1786 році став першим міським радником, а також був земським старостою.
У 1790 році відійшов від громадсько-політичного життя та зайнявся розвитком власного господарства. Помер у віці 73 років.
Антоній Чарковський
Він став першим бурмістром у період становлення промислової Лодзі. Народився Антоній Чарковський у 1792 році у Варшаві. З 1817 по 1819 роки був заступником бурмістра Озоркова. У лютому 1819 року Реймонд Рамбелінський – політичний та економічний діяч періоду Варшавського герцогства та Королівства Польського, якого ще називають «батьком промислової Лодзі», делегував Чарковського на посаду заступника бурмістра Лодзі та міського касира. У серпні 1820 року Антоній Чарковський став міським очільником.
За його правління місто набуло охайного, впорядкованого вигляду, були збудовані перші кам’яниці, було засновано поселення ткацького виробництва під назвою Нове місто. Крім цього, під час його правління чимало вулиць міста отримали свої назви.
Однак жителям міста Чарковський, передусім, запам’ятався тим, що будучи очільником Лодзі, він вкрав гроші з міського бюджету. У серпні 1826 року Чарковського було звільнено. Чиновника зобов’язали повернути вкрадені кошти. Проте у вересні 1828 року він втік з міста. Реймонд Рамбелінський наказав заарештувати Чарковського.
Проте відшукати колишнього бурмістра не вдалося. Його подальша доля невідома.
Кароль Тангерманн
Кароль Тангерманн став заступником бурмістра Лодзі після того, як Антонія Чарковського було зі скандалом звільнено. Офіційно посаду міського очільника Тангерманн зайняв 26 січня 1829 року після появи відповідного розпорядження Урядової комісії внутрішніх справ та поліції.
Кароль Тангерманн відомий тим, що був останнім, хто займав посаду бурмістра Лодзі. На цій посаді політик був впродовж 12 років з перервою під час Листопадового повстання. У травні 1841 року він став президентом Лодзі, після того, як місто отримало губернський статус.
Таким чином, Тангерманн увійшов в історію, як останній бурмістр та перший президент Лодзі. Вважається, що саме за Тангерманна Лодзь перетворилася із села на справжнє місто. Він сприяв прибуттю до міста переселенців, які б працювали на розвиток промисловості міста. Чиновник також багато зробив для покращення благоустрою міста: було вимощено низку доріг, з’явилися кінні упряжки, як громадський транспорт, було встановлено понад два десятка стовпів з олійними ліхтарями на головній вулиці міста – Пьотрковській.
Під кінець правління Тангерманна на початку 40-х років XIX століття межі Лодзі помітно розширилися, а кількість населення зросла до 14 тис. Для порівняння, коли Тангерманн зайняв посаду бурмістра, у місті проживало близько 4 тис. осіб.
Владислав Пеньковський
Цей політичний діяч відомий тим, що він найдовше серед усіх міських очільників керував Лодзю – з 1883 по 1914 рік, тобто, впродовж 32 років. Саме при Пеньковському відбувся найінтенсивніший розвиток міста. Однак дослідники вважають, що президент Лодзі Пеньковський не надто причетний до розквіту міста, адже, передусім, це заслуга лодзьких фабрикантів.
Пеньковський також мав репутацію хитрої, корисливої людини, максимально лояльної до царату (Королівство Польське, в межах якого тоді знаходилася Лодзь, було під контролем Російської імперії).
У підсумку, коли розпочалася Перша світова війна, він втік з Лодзі разом з російськими військами.
Олексій Ржевський
Олексій Ржевський був одним із борців за незалежність Польщі та першим президентом Лодзі в Другій Речі Посполитій, входив також до лав Польської соціалістичної партії. До активної громадської та політичної діяльності долучився під час Першої світової війни. Створив місцевий друкований орган Польської соціалістичної партії «Łodzianin» та вербував містян до лав «Польської військової організації». Був заарештований німецькими окупантами, однак під час конвоювання до в’язниці врятувався втечею.
27 березня 1919 року міська рада обрала Ржевського президентом міста. Він зайняв дану посаду в складний для Лодзі час: чимало заводів та фабрик були розграбовані німецькими окупантами, зайнятість населення в промисловості становила лише 23%, високим був рівень безробіття, поширювалася третя хвиля іспанки. На посаді президента міста Ржевський величезну увагу приділяв питанню освіти, відновленню промисловості, облаштуванню громадських парків та проблемам міської каналізації та водопостачання.
Ганна Здановська
Не можемо оминути увагою постать Ганни Здановської, адже вона стала першою жінкою в історії Лодзі, яка зайняла посаду президента міста. Причому, довіряли лодзяни управління містом Здановській аж тричі.
Вперше, як президент міста, політикиня склала присягу 13 грудня 2010 року. Про її роботу на даній посаді можна було почути різне. Прихильники зазначали, що їй вдалося залучити чимало інвестицій, знизити рівень безробіття, розпочати роботу з реконструкції кам’яниць та створення Нового центру. Інші ж критикували Здановську за зростання боргу міста, дорогі та непродумані інвестиції, поганий стан громадського транспорту тощо.