Серед усіх очільників Лодзі найдовше містом керував Владислав Пеньковський – впродовж 32 років з 1882 по 1914 рік. Саме при Пеньковському відбувався найінтенсивніший розвиток Лодзі, а ще в рази зросла чисельність населення міста. Проте історики вважають, що політик не надто причетний до розквіту міста, попри своє довготривале правління. Він мав репутацію хитрої, корисливої людини, а ще кар’єриста, максимально лояльного до царату. Про це свідчить той факт, що в гонитві за багатством та почестями Владислав Пеньковський навіть перейшов з католицизму в православ’я, пише lodzyes.eu.
До президентства в Лодзі
Майбутній очільник Лодзі Владислав Пеньковський народився 23 квітня 1846 року в Пйотркув-Трибунальському в селянській родині. Був охрещений за католицьким обрядом в костелі святого Якова у рідному місті.
Впродовж чотирьох років навчався в російсько-німецькій початковій школі, а потім у торговельній школі. Проходив практику в магазині колоніальних товарів у Варшаві. Однак після того, як у 1863 році спалахнуло Січневе повстання, перебрався до Лодзі, де і почалася його кар’єра.
Спочатку Пеньковський працював писарем у магістраті, а в 1864 році влаштувався в канцелярію тодішнього військового начальника Лодзі Олександра фон Бремзена, який був вороже налаштований до поляків.
Згодом Владислав Пеньковський почав працювати у мерії містечка Згеж. У 1874 році він стає бурмістром міста Радомсько. А через чотири роки стає очільником Згежа. Якихось визначних подій у житті цих міст за період, коли ними керував Пеньковський, не сталося.
Президент міста
У 1882 році життєві дороги знову приводять Владислава Пеньковського до міста Лодзь. 22 листопада уже згаданого року політик стає президентом міста після того, як попередній його очільник помер через хворобу.
Коли Пеньковський приступив до своїх обов’язків, Лодзь стрімко розвивалася – кількість підприємств, переважно текстильної промисловості, невпинно зростала. А міська казна наповнювалася чималими надходженнями.
За президентства Пеньковського у місті з’явився телефонний зв’язок, було відкрито низку навчальних закладів та лікарень. Також було побудовано низку готелів, у місті почало з’являтися електричне освітлення. Крім цього за час, коли Пеньковський керував містом, активно будувалися храми, костели та з’явилася велика синагога. Наприкінці XIX – на початку XX століття у місті було облаштовано чимало громадських парків, зокрема, парк ім. Станіслава Сташиця, «Миколаївський міський парк», пізніше перейменований в парк ім. Генріка Сенкевича, відомий також, як «Парк на млині». До переліку цих місць для відпочинку також входить і парк ім. Юзефа Понятовського.
Під час президентства Пеньковського у Лодзі було засновано два великих спортивних клуби «ŁKS Łódź» (1908) та «Widzew Łódź» (1910). До знакових подій президентства Пеньковського можна віднести запуск польськомовної газети Лодзького воєводства «Dziennik Łódzki». Перший номер «Dziennik Łódzki» побачив світ 6 січня 1864 року. Це була дійсно важлива подія для Лодзі, яка як й інші міста тодішнього Королівства Польського контролювалася Російською імперією.
Це, звісно, не весь перелік важливих подій для Лодзі, які сталися за час 32-річного правління містом Владиславом Пеньковським. Втім, як це не дивно, але заслуг тодішнього міського очільника в цьому мало. Здебільшого своїм розквітом місто завдячує впливовим фабрикантам, які були зацікавлені в покращенні інфраструктури, появі нових доріг та залізниць, лікарень, освітніх закладів, де могли б навчатися їх діти, зон для відпочинку тощо.
Серед поляків Пеньковський мав репутацію хитрої та корисливої людини, кар’єриста, який вислужувався перед владою Російської імперії. Цікавим є той факт, що свого часу Пеньковський зрікся католицької віри та перейшов у православ’я. За час його президентства у магістраті Лодзі в рази зросла кількість чиновників російського походження. Посадовець також не чинив жодного опору русифікації, яку активно впроваджувала у всіх сферах царська влада. Особливо це стосувалося освіти.
У відповідь Російська імперія щедро присвоювала Пеньковському всілякі державні ордени та нагороди.
Подальша доля
Владислав Пеньковський обіймав посаду президента Лодзі до початку Першої світової війни у 1914 році. На той момент Лодзь була індустріалізованим містом з майже 500-ма тис. жителів. Для порівняння, коли Пеньковський зайняв крісло очільника міста, у Лодзі мешкало трохи менше 100 тис. осіб.
З початком війни керманич Лодзі покинув межі міста та перебрався до Варшави. Згодом Пеньковський втік до Москви. За різними джерелами, він неодноразово навідувався до Лодзі в перші місяці Першої світової війни, проте на посаду президента Лодзі більше не вступав.
Остаточно вирішив повернутися до Лодзі після більшовицького перевороту в Росії. На той момент колишній очільник міста був обтяжений боргами, частину з яких погасили йому лодзькі промисловці. Втім, заново вкоренитися в місті, яким колись керував, Пеньковський не зміг. Тож, вирішив податися до Варшави. У столиці експрезидент Лодзі жив у злиднях та помер паралізованим 5 липня 1919 року.