Під час Другої світової війни німецькі військові виконували цілу низку злочинних наказів. Переслідування цивільних різних національностей, ув’язнення в надлюдських умовах та жорстокі вбивства – ось що чекало на мешканців Лодзі у ті буремні роки. Разом з тим, варто згадати і про масштабні насильницькі переселення людей, що також принесли чимало горя та жертв, розповідає сайт lodzyes.eu.
Численні депортації німцями мирного населення у роки Другої світової війни увійшли в історію як “Generalsiedlungsplan”. Під час цього було силоміць переселено сотні тисяч, мільйони людей.
Як це відбувалося на території Лодзького воєводства – згадуємо у матеріалі нижче.
Початок перших депортацій у воєводстві
Перші депортації мирного населення на території Лодзького воєводства відбулися практично з початком воєнних дій. В історичних документах можна знайти інформацію про першу таку подію – вона відбулася у грудні 1939 року, коли було виселено мешканців масиву імені Юзефа Монтвілла-Мірецького в Лодзі. Тоді ще йшлося не про великі масштаби депортації, на початку війни це були поодинокі акції, жертвами яких були кілька десятків людей.
З часом депортації тільки посилювалися. Історики стверджують, що це пов’язано зі створенням окремої системи таборів для переміщених осіб в Лодзі – їх кількість зросла до п’яти.
Депортація мирного населення була пов’язана з нацистськими планами стосовно германізації людей, що мешкали на території Другої Польської республіки, що й опинилася під окупацією в ході вересневої воєнної кампанії. Якщо спершу ці переміщення були хаотичними та спонтанними, коли німці відбирали власність та нерухомість у поляків, то згодом вони набули зовсім інших обрисів.
З розвитком бойових дій на фронті нацистське командування почало активно сплановувати переселення людей вже з великих територій. Натомість на тих локаціях, де раніше мешкали поляки, окупаційна влада розселяла німців, переміщених з інших країн – наприклад, Румунія, Росія чи країни Прибалтики.
Наймасштабніші депортації поляків на території Лодзького воєводства
Одна з найбільших акцій депортації на території Лодзького воєводства відбулася у січні 1940 року. Тоді німці всього за 1 день силоміць виселили близько 5 тисяч людей. Військові просто прийшли до осель лодзян разом з представниками місцевої німецької меншини, що виступали у ролі перекладачів, та дали людям кілька хвилин на збори.
Після цього переселенців відвезли до Центрального табору переміщених осіб. Там відбувався розподіл – спершу людей реєстрували, а тоді відправляли до залів, де відбувалася расова сегрегація. Там же відбувався розподіл лодзян за віком – літніх людей та дітей відділяли окремо. У кожного далі була своя роль – когось відправляли працювали на благо фюрера, а когось віддавали під германізацію (передусім, це стосувалося дітей).
Ще частину тих, хто підлягав депортації, поселяли у межах Генерального Губернаторства. Натомість на місце, де колись мешкали лодзяни, приїжджали німецькі чиновники та військовокомандувачі, німці з країн Балтії, Бессарабії, Волині та Буковини. Чимало німців, що оселялися на цих місцях, були мешканцями Третього Рейху.
Акції з депортації відбувалися не тільки в Лодзі, а й в інших містах та селах воєводства. Історичні дані свідчать про те, що чимало поляків, в тому числі, дітей, було вивезено на примусові роботи у Паб’яніце та в Серадз.
Загалом, впродовж 1939-1945-х років німці примусово переселили 25% населення Лодзького воєводства (понад 440 тисяч людей). Регіон став одним з рекордсменів за показниками депортованих осіб.