Початок 80-х років XX в Польщі ознаменувався глибокою соціально-економічною та політичною кризами. Ще у 70-ті роки почала формуватися широка опозиція до тодішнього комуністичного режиму Польської Народної Республіки. Зароджувався робітничий рух, створювалися організації, які захищали права робітників, формувалися об’єднання профспілкового типу. Зі страйкового робітничого руху зародилася професійна спілка «Солідарність», яка згодом переросла у широкий суспільно-політичний рух та зробила значний внесок в демонтаж авторитарного комуністичного режиму в Польщі.
Не лишилась осторонь цих гострих подій початку 80-х років і молодь. В умовах наростання громадського невдоволення та посилення опозиції, у січні-лютому 1981 року у Лодзі відбувся найбільший студентський страйк в Європі. Страйк, за допомогою якого молоде покоління відстояло свої права, пише lodzyes.eu.
Що стало причиною страйку?
У серпні 1980 року студентські кола Гданська виступили з пропозицією заснувати Незалежну студентську асоціацію. 10 жовтня того ж року у Варшаві було створено Установчий комітет незалежної студентської спілки. Студенти з інших польських міст, які підтримали ідею заснування «Незалежної студентської асоціації», почали гуртуватися та створювати незалежні студентські об’єднання.
Після чого 18-19 жовтня 1980 року відбувся Конгрес делегатів Установчих комітетів незалежних студентських організацій. Під час цього з’їзду й було створено незалежну студентську самоврядну профспілку під назвою «Незалежна студентська асоціація». Було складено статут та обрано Національний установчий комітет. Крім цього учасники Конгресу обрали Варшаву штаб-квартирою асоціації.
«Незалежна студентська асоціація» стала таким собі відповідником «Солідарності» – незалежної професійної спілки робітників. Асоціація об’єднала молодих людей, які прагнули мати незалежну від державної влади студентську організацію, а також демократизації академічного життя, дотримання прав людини та політичних свобод у країні.
22 жовтня 1980 року Національний установчий комітет подав до Воєводського суду у Варшаві заяву про реєстрацію «Незалежної студентської асоціації». Ця дата вважається днем її заснування.
Проте суд всіляко затягував реєстрацію «Незалежної студентської асоціації». І в підсумку, 13 листопада відхилив заявку, стверджуючи, що статус юридичної особи загальнонаціональної студентської організації може бути наданий лише міністром науки, вищої освіти та техніки. Дану посаду на той час займав професор Лодзького університету Януш Гурський.
Початок страйку
Ігри, пов’язані з навмисним затягуванням реєстрації «Незалежної студентської асоціації» на фоні і без того напруженої ситуації в країні, обурили студентську спільноту. 6 січня 1981 року на факультеті права та адміністрації Лодзького університету розпочався страйк. Акція під назвою «Солідарне очікування» носила мирний характер. Під час неї заняття проходили у штатному режимі, але студенти залишалися в університеті на ніч.
Незабаром до студентів-юристів приєдналися студенти інших факультетів Лодзького університету: економіки та соціології, математичного, фізико-хімічного та філологічного.
Основними вимогами студентів, крім реєстрації «Незалежної студентської асоціації», були реформа системи навчання, надання автономії університету, можливість впливати на навчальну програму, надання права вибору курсів іноземних мов, скасування обов’язкового вивчення російської мови, скасування цензури, скорочення військової служби для студентів, право вільного перетину кордону, збільшення тривалості навчання до 5 років, написання нових підручників з історії та покращення умов життя студентів. Молодь також вимагала звільнення політичних в’язнів.
Переговори з ректором Лодзького університету не принесли бажаних результатів, оскільки більшість вимог студентів виходила за межі компетенції керівництва навчального закладу. До акції поступово почали приєднуватися студенти інших ВНЗ Лодзі. Загалом учасниками страйку стали майже 10 тис. студентів з Лодзі. Поступово акція вийшла за межі міста – свою солідарність висловили майже всі університети країни.
Переговори та продовження страйку
Переговори з владою розпочалися 21 січня 1981 року. Діалог з делегацією Міністерства науки, вищої освіти та техніки вели студенти з різних факультетів Лодзького університету. Вони об’єдналися у Міжуніверситетський координаційний комітет, до якого увійшли Марек Перлінський, Мацей Мацаєвський, Вєслав Поточний, Пьотр Кочелок, Анджей Болановський, Марцін Собєщанський, Станіслав Новак, Кшиштоф Шафлік та Адам Томашевський.
Натомість владу представляв тодішній заступник міністра науки, вищої освіти та техніки Станіслав Чайка. Зустріч відбулася в стінах філологічного факультету Лодзького університету. Перші переговори між студентством та владою не принесли бажаних результатів. Ба навіть більше, влада відмовлялася надати академічній спільноті право на проведення страйку.
29 січня відбувся другий раунд переговорів між студентами та владою. Цього разу владу представляв сам міністр науки, вищої освіти та техніки, професор Януш Гурський. Однак і цього разу бурхливі обговорення вимог студентської молоді не принесли ніяких результатів.
Після цього комуністична влада Польської Народної Республіки розгорнула проти активної студентської молоді медійну війну. У свою чергу студенти були обурені зневажливим ставленням міністра до своїх вимог.
Активна молодь вирішила не зупинятися та продовжила мирний страйк. Варто зазначити, що студентська акція була досить тривалою, рішучою та добре організованою. Її організатори доклали чимало зусиль для забезпечення порядку в стінах навчальних закладів, була введена заборона на розпивання алкогольних напоїв та куріння в закритих приміщеннях. У свою чергу студенти Медичної академії подбали про постачання медикаментів та надавали медичну допомогу всім, хто її потребував.
Підтримали страйкарів і мешканці Лодзі – вони приносили їжу зголоднілим студентам. Чимало викладачів також стали на сторону студентів.
Крім цього студенти заручилися підтримкою «Солідарності». 12 лютого незалежна самоврядна професійна спілка заявила, що підтримує страйк студентів з Лодзі, Познані, Варшави та інших польських міст. А ще боротьбу студентства за розширення своїх прав підтримала католицька церква.
Влада пішла на поступки
У середині лютого між студентством та владою було досягнуто компромісу майже по всіх пунктах вимог молоді. Однак 15 лютого діалог знову зайшов у глухий кут після того, як міністр Януш Гурський почав вимагати внесення до статуту «Незалежної студентської асоціації» пункту про визнання керівної ролі Польської об’єднаної робітничої партії. Проте студенти не пішли на цей крок.
У підсумку пізно ввечері 17 лютого міністр Гурський таки погодився зареєструвати «Незалежну студентську асоціацію». А наступного дня посадовець уклав зі студентами так звану Лодзьку угоду, після чого страйки у Лодзі та інших містах припинилися.
Загалом студентський страйк у Лодзі тривав впродовж 29 днів. Дана акція стала найтривалішою в Європі.
Зрештою влада ПНР задовольнила понад 50 вимог студентської молоді, зокрема, дозволила вільний вибір іноземної мови для вивчення, було скорочено термін проходження військової служби для студентів, а терміни навчання у ВНЗ, навпаки, продовжено. Також влада обіцяла покращити соціальне становище студентів.
До слова, будівля, в якій колись знаходився філологічний факультет Лодзького університету (на фото), стала своєрідним символом боротьби студентства за свої права. Вона знаходиться на вулиці Тадеуша Костюшка, 65.
У 2021 році до 40-річниці студентського страйку у Лодзі Музей традицій незалежності провів заходи в пам’ять про ці буремні події. У будинку, який колись був епіцентром боротьби молоді за свої права, відбувся мистецький перформанс з інсценуванням початку страйку. Будівля, де проходили переговори між студентами та міністром Гурським, як і в далекому 1981 році знову була обклеєна плакатами з гаслами та вимогами молоді. Банери символічно висіли до 18 лютого, адже саме цього дня комуністична влада ПНР таки поступилася молодому поколінню.