В одному зі своїх інтерв’ю польський історик Павел Скібінський сказав, що Леопольд Скульський – несправедливо забута постать. Адже він був ключовою особою у післявоєнному Законодавчому Сеймі, свого часу очолював уряд Польщі та був міністром внутрішніх справ. У політичній кар’єрі Скульського є ще один яскравий епізод – він був очільником міста Лодзь. До нашого міста він приїхав, як фармацевт. Саме ця професія викликала інтерес у Леопольда Скульського, коли він був учнем 5-го класу.
Історію інженера-хіміка, фармацевта та політика, який був пов’язаний з Лодзю, читайте в матеріалі на сайті lodzyes.eu.
Ранні роки та переїзд до Лодзі
Леопольд Скульський народився 15 листопада 1877 року в місті Замостя в родині магістратського чиновника. Його родина втратила майно під час Січневого повстання 1863-1864 років. Навчався в гімназії у рідному Замості. Однак, будучи учнем 5-го класу, полишив гімназію та пішов здобувати фармацевтичні знання в аптеку.
У 1894 році склав іспит з російської, німецької та латинської мов, опанував арифметику та письмо. Того ж року отримав звання підмайстра (помічника) аптекаря. А далі була аптекарська практика у Любліні та Красноставі.
Однак на цьому Леопольд Скульський не завершив вивчення фармацевтичної науки. У віці 22 років Скульський подався до Варшави. У столиці він став студентом фармацевтичного факультету Імператорського Варшавського університету.
З 1902 по 1906 роки перебував у Німеччині. Тут Скульський вивчав хімію в одному з найстаріших технічних вищих навчальних закладах Німеччини – Технологічному інституті у місті Карлсруе. Після завершення навчання повернувся до Варшави, проте ненадовго. І незабаром приїхав до міста Лодзь. Спочатку Скульський влаштувався працювати хіміком на одну із фабрик міста, а згодом почав працювати в аптеках. Після укладання шлюбу з Амелією Влодавською заволодів двома аптеками. Це стало можливим завдяки посагу його дружини. В аптеках Скульського не лише продавали, а й виготовляли ліки, оскільки він мав відповідну освіту для цього.
У нашому місті Леопольд Скульський також входив до Асоціації фармацевтів Лодзі. Паралельно також почав займатися громадсько-політичною діяльністю. Був одним із засновників та активістів гімнастичного товариства «Sokół». Царська влада забороняла діяльність цієї організації, однак завдяки Скульському вона продовжила діяти під зміненою назвою «Товариство прихильників фізичного розвитку».
Очільник Лодзі
Після початку Першої світової війни Леопольд Скульський активно зайнявся політикою. Він був одним із співзасновників таємного «Національного Союзу» – групи, яка подібна до «Національно-демократичної партії». Заснований Скульським «Національний союз» швидко набув популярності в Лодзі.
Під час війни Скульського, як відомого у місті аптекаря, було обрано головою фармацевтичної секції при Головному громадянському комітеті. Він також домігся від німецької влади створення «Польського гімнастичного товариства». Оскільки перед цим німці заборонили діяльність «Товариства прихильників фізичного розвитку».
Після оголошення виборів німецькою окупаційною владою Скульський став другим бурмістром Лодзі (обер-бургомістром на той час був німець Генріх Шоппен).
Леопольд Скульський займався переважно соціальними питаннями, зокрема, відстоював підвищення зарплат вчителям, робітникам і чиновникам. На його прохання міська рада збільшила дотації на безкоштовні та пільгові обіди для дітей.
У вересні 1917 року політик став першим бурмістром Лодзі. На думку істориків, період, коли Скульському випало керувати містом, був доволі складним: завершення Першої світової війни, політичні пертурбації, пов’язані з відновленням Польщею незалежності. Все це супроводжувалося низкою гострих соціально-економічних проблем у Лодзі, таких як, спад промислового виробництва, безробіття, криза постачання продовольства тощо.
На посаді очільника міста він виступив з низкою патріотичних ініціатив, зокрема, закликав мешканців Лодзі відзначити 100-річчя зі смерті Тадуеша Костюшка. Згадані урочистості відбулися 15 жовтня 1917 року. Тоді ж рішенням міської ради вулиця Спацерова стала проспектом Тадуеша Костюшка.
Того ж місяця за розпорядженням Скульського було видалено німецький напис з офіційної міської печатки Лодзі.
Політик був одним із тих, хто вів переговори ніч з 11 на 12 листопада 1918 року щодо капітуляції німецького гарнізону, який дислокувався в Лодзі. Скульський вважав, що поляки в Лодзі повинні поступово переймати владу від німців. При цьому він закликав лодзян зберігати спокій та припинити роззброювати німецьких солдатів.
На посаді очільника міста Скульський наполегливо боровся за створення та функціонування у місті польських військових та правоохоронних органів. 10 листопада 1918 року бурмістр доручив генералу Станіславу Сурин-Масальському організувати роботу польської міської міліції. Крім цього разом з полковником Альбіном Ясінським брав участь у формуванні першого полку піхоти у Лодзі.
Депутат, прем’єр-міністр та міністр внутрішніх справ
Після відновлення Польщею незалежності Скульський отримав депутатський мандат до Законодавчого сейму від «Національного Союзу». У зв’язку з цим 22 лютого 1919 року Леопольд Скульський склав повноваження міського очільника Лодзі. Його наступником на даній посаді став Олексій Ржевський.
У парламенті політик очолив групу з 70 депутатів, які вийшли з «Націонал-демократичної партії». Скульський критикував лідера даної політичної сили Романа Дмовського за його діяльність на Паризькій мирній конференції.
Разом з колишніми членами «Націонал-демократичної партії» політик створив «Національний народний союз» – помірковану, консервативну, правоцентристську партію.
Після того, як 11 грудня 1919 року Ігнацій Падеревський пішов у відставку з посади прем’єр-міністра, Леопольд Скульський отримав завдання очолити та сформувати новий уряд.
Історик Рафал Габельський пояснював, що тодішній очільник відродженої Польської держави Юзеф Пілсудський хотів, щоб главою уряду був політик від правоцентристської опозиції. Кандидатура Скульського ідеально підходила для посередництва між очільником держави та правим крилом Сейму.
Уряд Скульського насамперед опікувався питаннями безробіття та забезпечення провіантом. Саме за часів прем’єрства Скульського було запроваджено єдину валюту та податкову систему. Крім цього під час прем’єрської каденції Скульського Сейм прийняв закон про 8-годинний робочий день і 46-годинний робочий тиждень, а також про загальне страхування.
Однак на уряд Леопольда Скульського випало й чимало випробувань. Зокрема, прем’єру та міністрам довелося зіткнутися зі страйками працівників ключових галузей економіки: електростанцій, шахт та комунальних служб.
Під час прем’єрства колишнього очільника Лодзі тривала польсько-радянська війна. Тому одним із завдань Скульського було забезпечення воюючої армії.
У липня 1920 року Леопольд Скульський отримав портфель міністра внутрішніх справ в уряді Вінцентія Вітоса.
Після завершення політичної кар’єри у 1923 році політик став співзасновником «Польського радіо». Був головою наглядової ради радіо до 1936 року.
Невідомі обставини смерті
Після нападу гітлерівської Німеччини на Польщу у вересні 1939 року Леопольд Скульський евакуювався з Варшави. Політик перебрався в Пінськ, однак незабаром опинився в радянській зоні окупації. Колишній прем’єр-міністр Польської держави став об’єктом інтересу НКВС. Був заарештований в кінці 1939 року.
Точна дата і місце смерті Скульського невідомі. За одними даними, він був розстріляний в 1940 році в Мінську або Куропатах. За іншими даними, а точніше за свідченнями деяких родичів політика, Скульський міг бути живим в 1947 або навіть в 1958 році і працював на одній із хімічних лабораторій в Ухті Архангельської області.
Проте більшість дослідних все ж схиляються до версії, що Леопольд Скульський загинув у 1940 році від рук радянських катів.