У 1999 році у результаті адміністративної реформи Польща була поділена на 16 воєводств. Одне із них – Лодзьке. Кожне воєводство має свою столицю, в якій розташовуються органи влади. Столицею Лодзького воєводства є місто Лодзь, пише lodzyes.eu.
Хто ж здійснює управління воєводством? Главою адміністрації регіону є воєвода – це представник Ради Міністрів Польщі на рівні воєводства. Він призначається прем’єр-міністром країни та фактично очолює всі гілки влади на рівні регіону. Натомість головою виконавчої влади регіону є воєводський маршал. Хоч і призначаються воєвода та воєводський маршал за різними процедурами та на різні напрями, воєвода, безсумнівно володіє більшою владою. У матеріалі ми зібрали відомості політиків, які займали посаду воєводи Лодзького воєводства після повалення в Польщі комуністичного режиму.
Лодзьке воєводство – одне із 16 воєводств Польщі
Отож, як уже згадувалося, з 1999 року Польща поділена на 16 воєводств. Проте у різні історичні періоди кількість воєводств в країні змінювалася. З 1582 по 1634 роки воєводств було 34, з 1634 по 1660 рік – на одне воєводство стало більше, з 1660 по 1717 рік – їх налічувалося 33. Стільки ж було і в період з 1717 по 1768 роки. Крім цього з 1582 по 1768 роки у складі Польської держави перебувало одне князівство та одне автономне єпископство.
У міжвоєнний період незалежна Польща поділялася на 16 воєводств. Лодзьке воєводство було створено у 1919 році, а його першим воєводою був Антоні Каменський.
Після визволення Польщі від німецьких загарбників територія держави складалася з 11 (станом на 1945 рік), а потім з 10 (станом на 1946 рік) воєводств. Згодом кількість воєводств в країні зростала (після звільнення від німецької окупації Польща опинилася в сфері впливу СРСР).
З 1946 по 1950 рік на адміністративній карті Польщі налічувалося 14 воєводств, з 1950 по 1975 – 15, а в період з 1975 по 1998 роки – воєводств було аж 49. В останній з перелічених періодів Лодзьке воєводство охоплювало невелику територію.
Починаючи з 1999 року, після проведеної адміністративної реформи, воєводств у Польщі стало 16. Одне із них Лодзьке, з центром у місті Лодзь.
Найважливішими завданнями воєводського самоврядування є проведення власної воєводської політики, ухвалення стратегій розвитку регіону, укладання контрактів регіонів з урядом.
Органами самоврядування воєводства є Сеймик та Правління. Правління воєводства – це виконавчий орган, який обирає Сеймик. На його чолі стоїть воєводський маршал. Іншими слова, він є главою місцевого уряду.
У свою чергу воєвода слідкує за дотриманням державних інтересів. Це представник Ради Міністрів Польщі на рівні воєводства. Він призначається прем’єр-міністром Польщі та фактично є таким собі місцевим президентом. Хоч і призначаються воєвода та воєводський маршал за різними процедурами та на різні напрями, воєвода, безсумнівно володіє більшою владою.
Лодзькі воєводи після демонтажу комуністичного режиму
Після повалення комуністичного режиму в Польщі на зламі кінця 80-х-початку 90-х років XX століття, першим лодзьким воєводою був Вальдемар Богданович. Цікаво, що в перший рік свого перебування на посаді воєводи він за сумісництвом був ще й президентом Лодзі.
У Лодзі Вальдемар Богданович оселився у 1945 році – на той момент йому було декілька років. Вищу освіту здобував у Лодзькому університеті та паралельно у Варшавському, здобуваючи економічний фах.
У 1980 році поповнив лави незалежної профспілки «Солідарність». Під час воєнного стану, введеного генералом Войцехом Ярузельським, брав участь у діяльності Центру допомоги ув’язненим та інтернованим.
З 1989 по 1990 рік був президентом Лодзі та лодзьким воєводою. Після розділення повноважень, залишився на посаді воєводи до 1994 року. Був уповноваженим з питань реструктуризації Лодзького краю та членом урядових команд з питань адміністративного поділу країни та польсько-німецьких взаємовідносин.
У 2006 році на місцевих виборах балотувався на посаду президента Лодзі. Посів 5 місце серед кандидатів.
Після Вальдемара Богдановича посаду воєводи Лодзького воєводства зайняв Анджей Пенчак. Він є уродженцем Лодзі, навчався на факультеті хімічної інженерії в Лодзькій Політехніці. На початку 1970-х років поповнив лави «Польської об’єднаної-робітничої партії». Залишався членом цієї партії до її розпуску, після чого став одним із засновників політичної сили «Соціал-демократія Республіки Польща».
З 1994 по 1997 роки обіймав посаду лодзького воєводи. Будучи воєводою, ініціював створення Лодзької спеціальної економічної зони та заснував Почесну медаль за заслуги перед Лодзьким воєводством.
Міхал Касінський
Політик, юрист, багаторічний викладач права Лодзького університету – все це про Міхала Касінського. Він став воєводою Лодзького воєводства у 1999 році після уже згаданої адміністративної реформи в країні. На цю посаду його призначив тодішній прем’єр-міністр Єжи Бузек. У регіоні Касінський послідовно підтримував реформи уряду Бузека. Як відомо, уряд Бузека провів так звані чотири реформи (пенсійну, охорони здоров’я, уряду та освіти).
Посаду воєводи Лодзького воєводства залишив у 2001 році. Впродовж всієї політичної кар’єри незмінно працював викладачем на факультеті права та адміністрації Лодзького університету. Під його керівництвом студенти написали кілька сотень магістерських та дипломних робіт.
Кшиштоф Маковський та Стефан Краєвський
Кшиштоф Маковський свого часу став наймолодшим політиком в Польщі, призначеним на посаду воєводи. Воєводою Лодзького воєводства Маковський став у жовтні 2001 року (на той момент йому був 31 рік).
Родом Маковський з Лодзі. Вищу освіту здобував у Лодзькій Політехніці. У 1998 році приєднався до «Союзу демократичних лівих сил». До призначення прем’єром на посаду лодзького воєводи, був членом міської ради Лодзі, а з березня по жовтень 2001 року був віце-президентом міста.
У 2006 році на місцевих виборах балотувався на посаду президента Лодзі. Політика підтримало трохи більше 23% виборців.
У 2014 році знову вирішив балотуватися на посаду президента міста. Однак згодом зняв свою кандидатуру, підтримавши чинну на той час президентку міста Ганну Здановську.
13 травня 2004 Маковський залишив посаду лодзького воєводи. На його місце тодішній прем’єр-міністр Польщі Марек Белька призначив економіста Стефана Краєвського.
На цій посаді виходець з Лодзі Стефан Краєвський перебував до січня 2006 року.
Жінки на посаді воєводи Лодзького воєводства
У січні 2006 року багатьох мешканців Лодзького воєводства неабияк здивувало рішення тодішнього прем’єр-міністра Польщі Казімєжа Марцинкевича призначити на посаду лодзького воєводи уродженку Любліна Гелену Петрашкевич. Політикиня явно не входила до тутешніх політичних кіл. За освітою Петрашкевич була психологом. Вищу освіту здобувала у Люблінському католицькому університеті.
З 1994 по 2006 рік була депутаткою міської ради Любліна. Впродовж 1998-2002 року очолювала міську раду в Любліні. На посаді воєводи Лодзького воєводства була менше року – з січня 2006 по листопад 2007 року. Після звільнення з даної посади політикиня повернулася до рідного Любліна, де у 2014 році знову була обрана депутаткою міської ради.
І якщо Гелена Петрашкевич займала посаду воєводи Лодзького воєводства короткотривалий період, то Йоланта Хелмінська, навпаки – увійшла в історію, як політик, яка найдовше пробула на даній посаді. На посаду лодзького воєводи була призначена в листопаді 2007 року. А в грудні 2011 року тодішній прем’єр-міністр Дональд Туск знову довірив політикині зазначену посаду. Таким чином, воєводою Лодзького воєводства Йоланта Хелмінська була впродовж 8 років.
За освітою вона економістка, навчалася на факультеті економіки та соціології Лодзького університету, а свій професійний шлях починала в Національному банку Польщі.
Збіґнєв Рау
Для більшості поляків Збіґнєв Рау, передусім, відомий, як міністр закордонних справ Польщі. Проте лодзяни знають пана Рау не лише, як міністра, а найперше, як воєводу Лодзького воєводства. Цю посаду політик, юрист та професор Лодзького університету зайняв 8 грудня 2015 року.
На парламентських виборах восени 2019 року був обраний депутатом Сейму від Лодзького виборчого округу. У зв’язку з чим склав повноваження воєводи Лодзького воєводства.
У серпні 2020 року Збіґнєв Рау був призначений міністром закордонних справ Польщі прем’єр-міністром Матуешем Моравецьким.