У роки Другої світової війни, ромів, як і євреїв нацисти мали на меті знищити фізично. У місті Лодзь на території Лодзького (Ліцманштадтського) гетто німецькими окупантами був створений табір для ромів та сінті. Це одна із найтрагічніших і водночас малодосліджених сторінок воєнної історії міста. Через табір пройшли понад 5 тис. людей. Умови проживання тут були куди гірші, аніж в єврейському гетто: тіснота, антисанітарія, холод, пише lodzyes.eu.
Табір для ромів проіснував всього три місяці та був поспішно ліквідований після спалаху тифу. Вижити не пощастило нікому.
Ромський табір – гетто в гетто
Загальновідомим є той факт, що під час окупації Лодзі нацистами на території міста було створене друге за величиною в Польщі гетто для єврейського населення. Лодзьке, або Ліцмандштадтське ( під час окупації нацисти перейменували Лодзь в Ліцманштадт) гетто було створене у лютому 1941 року. Воно проіснувало до серпня 1944 року. Всього за роки існування гетто через нього пройшли понад 200 тис. євреїв.
Мало хто знає, але на території Лодзького гетто існувало ще одне невелике гетто – табір для представників ромської національності. Створений на початку листопада 1941 року табір для ромів (Zigeunerlager), межував з сучасними вулицями Війська Польського, Оборони Вестерплатте, Сікавської та Гловацького.
Табір займав невелику площу та був огороджений подвійним парканом з колючим дротом. Крім цього з обох боків паркану був виритий рів, глибиною майже два метри. Пізніше земляний рів засипали.
Вікна всіх будівель на території цього гетто були забиті дошками. Потрапити до табору можна було через єдиний вхід – ворота на вулиці Війська Польського.
Через таку максимальну ізоляцію ромів, євреї – бранці Лодзького гетто, навіть не знали, кого ж утримують нацисти за парканом з колючим дротом.
Перших ромів привезли до табору 5 листопада 1941 року у вагонах призначених для перевезення великої рогатої худоби. Загалом нацисти запроторили до табору понад 5 тис. ромів Бурґенланду (колись регіон між кордоном Австрії та Угорщини), з них 2689 осіб були дітьми.
Збережені документи свідчать, що сюди були привезені заможні представники ромської національності. Вони опинилися в жахливих умовах, які були значно гіршими, ніж в єврейській частині гетто. Тут не було ні місць для миття, ні вбиралень. Бранцям не вистачало їжі, води, не було жодного посуду. Сподіватися на бодай якусь медичну допомогу роми теж не могли.
В умовах тісноти та антисанітарії в таборі для ромів спалахнула епідемія тифу. Інфекційне захворювання забрало життя понад 700 ромів, переважно це були діти. Їх тіла були поховані в братській могилі на єврейському кладовищі.
Поспішна ліквідація гетто через тиф
Через поширення небезпечної інфекційної хвороби серед бранців табору, нацисти прийняли рішення ліквідувати місце утримання ромів. 5 січня 1942 року німецькі воєнні злочинці почали перевозити і здорових, і хворих ромів до концтабору у Хелмно, більш відомого, як табір смерті Хелмно над Нерем.
Нікому з них не пощастило вижити – частину утримуваних було розстріляно, а частину задушили у вантажівках зі встановленими всередині вихлопними трубами.
Місця, де проживали роми були ретельно продезінфіковані. Після чого тут певний час утримувалися єврейські родині, перш ніж вони повторили долю ромів у Хелмно чи Освенцімі.
Вшанування трагічної долі ромів
Тривалий час ця трагічна сторінка з воєнної історії Лодзі лишалася малодослідженою через брак документальних джерел.
Кілька споруд, які входили до ромського табору, збереглися до XXI століття. Зокрема, стара ковальська майстерня, відома, як ромська кузня. У 2004 році на цій будівлі було відкрито пам’ятну дошку, написи на якій були зроблені польською, англійською та ромською мовами.
В 2011 році Сейм встановив 2 серпня Днем пам’яті геноциду ромів та сінті в Польщі. У цей день також на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
Крім цього дня у Лодзі вшанування трагічної долі ромів щорічно проходили 12 січня – цей день вважається датою ліквідації табору ромів в Лодзькому гетто.