Роки свого життя римо-католицький священник Казімєж Томчак присвятив служінню Богу. А ще він любив людей, був твердим та непохитним, ні на кого не гнівався, а всі конфлікти вирішував згідно із заповідями Ісуса Христа. Томчак завжди був сповнений доброти та самопожертви, для нього не було поганих людей, а лише нещасливі. Тож, не дивно, що до нього тягнулися абсолютно різні люди, різних поглядів та навіть релігій, пише lodzyes.eu.
Коли на початку вересня 1939 року у Лодзь прийшла Друга світова війна, Казімєж Томчак, відмовившись від евакуації, очолив Комітет громадян. Він був створений для управління містом, покинутим владою, та для захисту його мешканців.
Єпископ-помічник Лодзької дієцезії
Казімєж Томчак народився 12 лютого 1883 року у селі Бесекеж. Зростав у багатодітній родині. Навчався в колегіумі єзуїтів, що у місті Хирів (Львівщина, Україна). Атестат зрілості здобув у 1901 році. Через два роки Казімєж вступив до семінарії у Варшаві. Крім цього навчався також в духовній академії в Санкт-Петербурзі, Парижі та в німецькому місті Фрайбург.
7 січня 1907 року в селі Якубув був висвячений у сан священника. З 1908 по 1909 рік був вікарієм у Сломчині, а потім у парафії Івана Хрестителя у Варшаві (з 1909 по 1910 рік).
Крім цього римо-католицький священнослужитель впродовж 16 років працював професором у Вищій Митрополичій семінарії св. Івана Хрестителя. Тут він викладав богослов’я, історію філософії, а також польську мову та літературу.
27 лютого 1927 року Папою Пієм XI Казімєж Томчак був призначений єпископом-помічником Лодзінської дієцезії.
Очільник Комітету громадян
Друга світова війна, яка розпочалася 1 вересня 1939 року, застала Казімєжа Томчака у Лодзі. У ніч з 4 на 5 вересня у місті розпочався справжній хаос: заможні жителі почали тікати, а також розпочалася евакуація установ. Покинула межі міста й військова та державна влада на чолі з воєводою Генриком Юзевським та старостою міста Генриком Мостовським. А також органи місцевого самоврядування на чолі з тодішнім президентом Яном Квапінським.
Казімєж Томчак відмовився покидати місто, коли воєвода Генрик Юзевський прислав за ним автомобіль. Він сказав, що його покликання допомагати людям. У покинутій владою Лодзі він очолив Комітет громадян, який мав взяти на себе управління містом, захищати інтереси населення та допомагати пораненим. 6 вересня в будівлі міської ради на площі Свободи відбулися організаційні збори комітету. У зустрічі взяли участь представники громадсько-політичних та економічних організацій міста. Очільником комітету було обрано єпископа-помічника Казімєжа Томчака.
Новостворений комітет було поділено на шість секцій: юридичну, фінансову, матеріально-технічну, освітню, секцію соціального забезпечення та охорони здоров’я.
Комітет громадян не мав на меті співпраці з нацистами. Однак після захоплення Лодзі 9 вересня окупанти не розігнали орган та рекомендували йому виконувати свої функції. Його члени отримали спеціальні перепустки, які дозволяли пересуватися містом під час комендантської години.
Під керівництвом священнослужителя Томчака комітет видавав їжу, одяг, вугілля родинам, які не могли самі себе забезпечити. Також здійснювалася видача ваучерів – за відсутності платіжних засобів. Крім цього члени Комітету громадян піклувалися про те, аби у місті функціонували освітні установи. Завдяки ним освітній процес у Лодзі здійснювався до 1 січня 1940 року.
14 вересня комітет переїхав до приміщення Торгово-промислової палати, що на вулиці Тадеуша Костюшка. Це було продиктовано бажанням відокремитися від німців, які розкинули свій штаб і польову жандармерію в будинку міської ради.
З часом становище Комітету громадян почало погіршуватися – його повноваження значно звузилися. А згодом і зовсім звелися лише до благодійності.
Після включення Лодзі до складу Третього Рейху 9 листопада 1939 року, нацисти розігнали Комітет громадян, а його очільника Казімєжа Томчака арештували. Священнослужителя спочатку відправили в табір в Радогощі, а в ніч з 7 на 8 травня 1941 року він був перевезений до Щавіна, що поблизу Згежа. Згодом нацисти перевели Томчака до міста Беч, де помістили його у в’язницю в монастирі отців-реформаторів.
Після війни
Казімєж Томчак прибув до Лодзі 25 січня 1945 року після того, як місто було звільнене від гітлерівців. У Лодзі єпископ-помічник продовжив своє служіння Богові. Через декілька днів після прибуття до Лодзі духівник очолив парафіяльний костел Воздвиження святого Хреста. Свої функції він виконував впродовж 22 років.
Помер Казімєж Томчак 21 жовтня 1967 року. Був похований на Старому кладовищі у Лодзі.