«Хулігани, злодії, ті, які тяжіють до криміналу» – так німецькі воєнні злочинці називали дітей, яких запроторювали до дитячого концтабору у Лодзі. Насправді ж у це страшне місце діти та підлітки потрапляли лише тому, що були за національністю поляками. А батьки багатьох з них були представниками інтелігенції чи учасниками Руху Опору, пише lodzyes.eu.
Наглядачі концтабору змушували маленьких в’язнів щодня з ранку до пізнього вечора працювати. Вони виконували сільськогосподарську роботу та працювали в майстернях. Умови проживання були жахливі: бруд, холод, антисанітарія в неопалюваних бараках, мізерний пайок їжі зранку та ввечері. Маленькі бранці часто хворіли. Чимало з них, не витримавши нелюдських умов утримання, помирали.
Створення дитячого концтабору поблизу Лодзького гетто
Поблизу Лодзького гетто – одного з найбільших гетто для євреїв і ромів у Польщі, існувало ще одне, не менш страшне місце – концентраційний табір для дітей. «Бандити, хулігани, асоціальні елементи» – так нацистські воєнні злочинці називали дітей та підлітків, яких сюди запроторювали.
Варто зазначити, що ґрунтуючись на расових теоріях, нацисти переслідували поляків в Лодзі. Політика окупаційного режиму була спрямована на знищення та експлуатацію польського народу. Нацисти вбивали та ув’язнювали в таборах представників інтелігенції, духовенства, Руху Опору, примусово переселяли та вивозили на роботи до Німеччини, а дітей піддавали германізації та віддавали німцям на всиновлення.
Тисячі дітей в Лодзі лишилися без батьків та дому – їх рідні були розстріляні, арештовані, або ж вивезені на примусові роботи. Чимало з них були вимушені жебракувати. Окупаційна влада вирішила, що вони «загрожують німецькій молоді». У постанові Головного управління імперської безпеки йшлося про те, що «злочинці та безпритульні діти у віці від 8 до 16 років мають бути відправлені в табір». Насправді ж дітей запроторювали в табір лише тому, що вони були поляками.
Вважається, що ініціатором створення концентраційного табору для дітей в Лодзі був керівник Національного офісу для молоді в Катовіце Елвін Брокманн. Реалізацію створення табору для польських дітей (Polen-Jugendverwahrlager der Sicherheitspolizei) було доручено обергрупенфюреру СС і за сумісництвом головному інспектору німецьких концтаборів Освальду Полю. Накази особисто видав один із наближених соратників Гітлера, рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер.
Спочатку, як потенційне місце розташування табору німці розглядали францисканський монастир у Лаґевниках біля Лодзі та хутір у селі Дзержонзна.
У підсумку було вирішено облаштувати концтабір для дітей в районі уже згаданого Лодзького гетто. На території гетто була облаштована ділянка між вулицями: Гірнича, Емілії Платер, Пшемислова та Брацька. Її нацисти обвели 3-метровим парканом і обтягнули колючим дротом. Східним кордоном табору була цегляна стіна єврейського цвинтаря. Всюди ходили наглядачі з собаками, аби ніхто з дітей не зміг втекти.
Концтабір для дітей в Лодзі був створений за зразком табору для хлопчиків у німецькому місті Морінгені. Першим комендантом концтабору став начальник кримінальної поліції в Лодзі, штурмбанфюрер СС Фрідріх Камілло Ерліх.
Сюди відправляли дітей та підлітків не лише з Лодзі, а й з інших польських міст. Багато дітей були ув’язнені через те, що їх батьки були активними учасниками Руху Опору, або ж не хотіли підписувати Volkslisty. Серед в’язнів також було чимало дітей-сиріт, дітей, схоплених за жебракування та з вадами розвитку.
Офіційною датою створення Лодзького концтабору для дітей вважається 1 грудня 1942 року, а перших маленьких бранців сюди привезли 11 грудня. Переважно, це були діти віком від 8 до 14 років. Однак були тут й дітки віком 2-3 роки. Їх доглядали старші дівчатка. Після досягнення 16-річного віку молодь відправляли до концтаборів для дорослих, або на каторжні роботи.
Дитячий концтабір в Лодзі було поділено на дві частини – одна для дівчат, а інша для хлопців. Остання займала ¾ території табору.
Тяжкі умови проживання та примусові роботи
Умови проживання хлопчиків та дівчаток у Лодзькому дитячому концтаборі практично не відрізнялися від умов проживання дорослих в’язнів таборів. Дітям давали їсти двічі на день. Сніданок складався зі шматка хліба та чашки замінника кави з жолудів. На вечерю маленькі бранці отримували щось схоже на юшку, приправлену лушпинням та відходами буряків, капусти та інших овочів.
Частина дітей, чиї рідні були на волі, нечасто, але могли отримати посилку з продуктами. Проте, зазвичай, посилки забирали собі наглядачі табору.
Діти спали в неопалюваних брудних бараках на двоярусних ліжках. Часто розміщувалися по двох на одному ліжку.
Наглядачі табору змушували ув’язнених дітей працювати від ранку до вечора. Передусім, бранці шили, або ж ремонтували черевики для військових, а також рюкзаки, зашивали дірки та розриви на військових формах. Крім цього дітей змушували шити елементи табірної форми для ув’язнених.
Сильніших дітей відправляли працювати на сільськогосподарську ферму в село Дзержонзна, за 15 кілометрів від Лодзі. Тут юні бранці доглядали за худобою, працювали на полі та ловили рибу зі ставка.
Згадані роботи були не під силу дітям, виснаженим від постійних недоїдань, залякувань, цькувань та навіть побоїв. Однак наглядачі табору на це не зважали та жорстоко карали за неналежне виконання примусових робіт.
Покарання та смерті від виснаження і хвороб
Дітей, які, на думку нацистів, погано працювали таврували червоним хрестом. Його малювали на одязі на спині. Після цього дитину замикали в карцері, або ж видавали менше їжі. За порушення табірних умов дітей відправляли до так званих карних рот, де на них чекали найтяжчі фізичні роботи.
Звичним явищем серед маленьких в’язнів були хвороби. Діти хворіли такими захворюваннями, як тиф, пневмонія, бронхіт, запалення сечового міхура, туберкульоз, короста.
Все вищезгадане призводило до того, що чимало дітей не витримували жахливих умов, у які їх помістили. Діти помирали від хвороб, фізичного виснаження, знущань наглядачів.
Вважається, що першою дитиною, яка померла на території табору, була 13-річна Урсула Качманек з Познані. Сказати, скільки ж саме дітей загинуло в концтаборі складно. Адже нацистські злочинці ретельно приховували свої злочини.
Так само складно сказати, скільки ж дітей пройшло через це місце у Лодзі. Дослідники сходяться на цифрі 2-3 тис., проте за іншими даними в таборі за весь час його існування могло утримуватися близько 13 тис. дітей.
Знищені документи та розслідування злочину нацистів
Концентраційний табір для дітей в Лодзі проіснував до 18 січня 1945 року. Коли радянські війська були на підступах до міста, німці покинули табір, залишивши його ворота відкритими.
Разом з тим злочинці знищили майже всі документи, які стосувалися функціонування цього пекла для дітей. Саме тому історикам складно встановити кількість ув’язнених та померлих. Досліджуючи цю тему, дослідники покладалися на спогади тих, кому пощастило вижити.
Наприклад, колишній в’язень Ян Вощик вважав, що лише дівчаток у таборі померло декілька сотень. За його словами, він на власні очі бачив, як тіла дівчаток вивозили на цвинтар.
Після того, як німці покинули територію табору, колишні бранці були ще тривалий час розгублені та нажахані. Багатьом з них не було, куди йти. Недовго поблукавши вулицями Лодзі, вони поверталися до знайомих табірних бараків, адже не знали, як жити далі. На допомогу таким дітям прийшли громадські організації, які з’явилися в Лодзі після війни.
Розслідування цього злочину поплічників Гітлера було розпочато у 1969 році Окружною комісією з розслідування нацистських злочинів у Лодзі. На лаві підсудних опинилися одна із безжалісних наглядачок табору Євгенія Поль, яка називала себе «вчителькою». Жінці був винесений вирок – 25 років позбавлення волі.
У свою чергу низка дослідників доклала чимало зусиль, аби громадськість знала більше про цей жахливий злочин нацистів на території Лодзі. У 2020 році на світ з’явилася книга «Малий Аушвіц. Дитячий табір у Лодзі», авторами якої були Йоланта Совінська-Гогач та Блажей Торанський. У книзі дослідники описали історію табору та долі ув’язнених дітей.