«Я маю зрізати гілки, щоб зберегти стовбур» – це слова з промови Хаїма Румковського, яку він виголосив 4 вересня 1942 року напередодні трагічної акції проти євреїв «Велика Шпера». Тодішній очільник юденрату Румковський, виконуючи наказ німців, благав євреїв Лодзького гетто віддати йому дітей до 10 років на депортацію в табір смерті Хелмно задля порятунку інших ув’язнених. Ця промова та ще багато інших фактів з біографії Румковського роблять його неоднозначною та суперечливою постаттю в історії Лодзі, пише lodzyes.eu.
Частина дослідників вважають його колабораціоністом, жорстоким тираном, який упивався своєю владою в Лодзькому гетто, довіреною йому нацистами. Натомість, на думку інших істориків, постать Хаїма Румковського надто демонізована. Вони схиляються до думки, що очільник юденрату всіляко сприяв перетворенню гетто в трудовий табір, адже бачив в цьому шлях до порятунку євреїв.
Ранні роки та переїзд до Лодзі
Хаїм Мордехай Румковський народився 27 лютого 1877 року в населеному пункті Ільно, Вітебської губернії, тодішньої Російської імперії в єврейській родині. Мав двох сестер та брата. Проте після більшовицької революції у Росії восени 1917 року втратив зв’язок з сестрами. Одна його сестра мешкала в Харкові (Україна), а інша в Москві.
У 1892 року Румковський разом з братом перебирається до міста Лодзь, яке на той час входило до складу Королівства Польського. У 1902 році Румковський одружується з Ітою Бендер.
До Першої світової війни Румковський разом з Абе Німаном керував фабрикою з обробки плюшевих тканин.
У міжвоєнні роки Румковський був страховим агентом. Він мешкав в домі на вулиці Кілінського, 105. У тому ж будинку проживав і його брат – Йосип. До початку Другої світової війни він також був головою дитячого єврейського притулку, що на вулиці Крайовій, 15.
Входив також до політичної партії «Загальних сіоністів» та був членом правління «Єврейської громади». Наприкінці 1930-х років покинув партію «Загальних сіоністів» та приєднався до партії ортодоксальних євреїв «Агуда».
Голова юденрату Лодзького гетто
Початок Другої світової війни застав Румковського в Лодзі. Нацистам вдалося захопити місто 9 вересня 1939 року – трохи більше, ніж за тиждень після початку війни. Фактично з перших днів окупації міста лодзькі євреї почали зазнавати переслідувань з боку нацистів, частиною ідеології яких був антисемітизм.
У грудні 1939 році окупаційна влада заговорила про необхідність ізоляції єврейської громади в окремому районі міста. Зокрема, в таємному циркулярі тодішнього керівника Лодзької області, якого вважають одним із творців Лодзького гетто, Фрідріха Убельора йшлося про те, що «потрібно створити закритий і суворо ізольований єврейський квартал». На основі цього документу у лютому 1940 року в районі Старого міста та Балут було створено Лодзьке гетто.
За прикладом інших гетто в Лодзькому з дозволу німецької окупаційної адміністрації було створено юденрат – єврейський адміністративний орган самоврядування. Фактично юденрат відповідав за все, що відбувалося всередині гетто.
Головою старійшин юденрату Лодзького воєводства був призначений Хаїм Румковський, як єдиний член правління «Єврейської громади», який на той час лишився у місті. Він безпосередньо підпорядковувався керівникові Управи гетто, німцю Гансу Бібоу.
У гетто Хаїма Румковського прозвали «Королем Хаїмом», називали також і «Хаїмом Грозним». Таке ім’я закріпилося за ним небезпідставно. На той момент 63-річний колишній директор притулку та страховий агент часто грубо та жорстоко поводився з євреями та тішився довіреною йому владою.
Він всіляко сприяв тому, аби Лодзьке гетто через яке пройшло понад 200 тис. осіб, перетворилося на величезний трудовий табір, помилково вважаючи, що рабська праця мешканців гетто є ключем до їх порятунку. Румковський керувався девізом: «Наш єдиний вихід – це робота».
Він контролював всі сфери щоденного життя в гетто. Зокрема, все майно, видачу харчових пайків, виконання роботи ув’язненими. За сприяння Румковського, в Лодзькому гетто була введена власна грошова система. Монети та банкноти євреї називали «румками» – їх назва походила від прізвища старійшини юденрату.
Будь-які акти непокори та інакомислення Румковський придушував за допомогою створеної ним поліції. А своїм політичним опонентам чоловік погрожував тим, що «здасть» їх нацистам.
Чимало євреїв в гетто відверто ненавиділи Румковського, вважаючи його колабораціоністом та зрадником. А у багатьох «Король Хаїм» навіював страх, коли проїздив територією гетто на кінській упряжці.
Цікавим аспектом для дослідження істориків є питання взаємовідносин між Румковським та безпосереднім керівником Лодзького гетто німцем Гансом Бібоу. Останній був зацікавлений в тому, аби Лодзьке гетто якомога довше існувало, як великий трудовий табір, маючи з цього економічний зиск. Натомість старійшина юденрату, який здійснював суворий контроль за виконанням примусових робіт в гетто, отримав від німецького офіцера Бібоу фактично необмежену владу.
Втім, варто додати, що під свій контроль Румковський також взяв і організацію системи освіти в гетто. У гетто до кінця 1941 року працювали початкові школи, діяли курси перекваліфікації, викладався їдиш. Були спроби організувати коледж та професійну школу.
Румковський і акція «Велика Шпера»
У серпні 1942 року нацисти прийняли рішення про депортацію до концтабору смерті у Хелмно євреїв, які не могли працювати на благо Третього Рейху. До переліку тих, хто підлягав депортації потрапили люди похилого віку, діти віком до 10 років та хворі. У Лодзькому гетто дана акція спрямована проти євреїв отримала назву «Велика Шпера».
1 вересня згаданого року нацисти наказали Румковському підготувати списки дітей до 10 років та літніх людей, віком від 65 років. 4 вересня він виголосив свою знамениту промову, відому, як «Віддайте мені своїх дітей». Румковський благав євреїв у гетто віддати на смерть дітей віком до 10 років та людей старше 65 років, аби інші могли вижити.
Наведемо уривок з його промови перед ув’язненими в Лодзькому гетто:
«Похмурий порив налетів на гетто. Вони вимагають від нас відмовитися від найкращого, що у нас є – дітей та старших. Я не міг мати своїх дітей (Хаїм Румковський був бездітним, проте після «Великої Шпери всиновив двох хлопчиків, – ред.), тому свої найкращі роки я віддав дітям. Я жив і дихав ними, я ніколи не думав, що мені доведеться принести цю жертву на вівтар своїми руками… Я маю підготувати цю важку і криваву операцію, я маю зрізати гілки, щоб зберегти стовбур».
Зрештою нацисти незадоволені швидкістю передачі їм жертв для транспортування в табір смерті в Хелмно, наступного дня – 5 вересня приступили до реалізації жорстокої акції. Вона тривала до 12 вересня. Під час цих кривавих днів понад 15 тис. осіб було депортовано до Хелмно. Близько 200 осіб були вбиті на місці, переважно це були батьки, які захищали своїх дітей від рук нацистів.
Після акції «Велика Шпера» вплив Хаїма Румковського в Лодзькому гетто значно послабився. Навіть Бібоу почав все частіше контактувати з іншими представниками юденрату.
Очільника Лодзького юденрату Румковського спіткала доля сотні тисяч євреїв – 29 серпня 1944 року він був відправлений до концтабору Аушвіц, що у місті Освенцим.
За одними даними, Румковський помер внаслідок побиття. Буцімто, ув’язнені євреї впізнали Румковського та помстилися йому за його роль в Голокості. За іншими ж джерелами, «Король Хаїм» був відправлений у газову камеру. Сталося це між 30 серпня та 1 вересня 1944 року.
Неоднозначне ставлення до постаті Румковського
Дослідники Голокосту по-різному оцінюють постать Хаїма Румковського. Одні підкреслюють його деспотизм, надмірну поступливість німцям і боротьбу з антинацистським підпіллям в гетто. А деякі історики й взагалі описують Румковського, як зрадника та колабораціоніста.
Ось, до прикладу, що пише про нього історикиня Майя-Марі Сутнік:
«Румковський фактично перетворив гетто на рабський трудовий табір, експлуатуючи єврейських робітників, щоб здійснити свій план «виживання найсильнішого» в гетто».
Інші ж дослідники Голокосту, зокрема, Річард Рубінштейн вважають, що постать Румковського чудово ілюструє його знаменита промова «Віддайте мені своїх дітей». Вони додають, що у подібній ситуації очільник юденрату Варшавського гетто Адам Черняков скоїв самогубство.
«Він був фюрером свого крихітного королівства впродовж більшої частини свого правління і, здається, ця роль йому подобалася», – писав Рубінштейн.
А колишній в’язень Аушвіцу, італійський поет єврейського походження Прімо Леві, якому пощастило вижити в концтаборі, писав про Румковського таке:
«Якби Румковський пережив власну трагедію, жоден трибунал його не виправдав би. І ми не можемо його виправдати в моральному плані».
У свою чергу інша частина дослідників, яка адвокатує Румковського, стверджує, що він щиро прагнув врятувати якомога більше ув’язнених в Лодзькому гетто. А тому для цього обрав тактику перетворення гетто у великий трудовий табір. На їх думку, якби Лодзь була звільнена від нацистів раніше, то, можливо б, значну частину мешканців гетто вдалося б врятувати.
Однак склалося інакше. Та і доля євреїв Лодзького гетто аж ніяк не залежала від Румковського. Адже у планах нацистів було «остаточне вирішення єврейського питання», тобто, фізичне їх знищення.
Тож, напевно, постать Хаїма Румковського лишиться у переліку тих, які не мають однозначної оцінки.