Початок 1939 року. Здавалося б, нічого не віщувало біди. Більшість лодзян жили своїм звичним життям, планували різноманітні справи та дозвілля. Однак у той же час росло передчуття чогось неминучого. У місті серед німецької громади зростала кількість прихильників нацизму, що призвело до посилення антинімецьких настроїв серед поляків та євреїв. До Лодзі переселялося єврейське населення, яке зазнавало переслідувань в Німеччині.
Ближче до вересня 1939 року армія «Лодзь» під командуванням генерала Юліуша Руммеля почала готуватися до відбиття атаки зі сторони німецького агресора. А на сторінках газет та на радіо з’являлося все більше і більше тривожних новин, пише lodzyes.eu.
Плани та звичне життя
1939 рік мешканці Лодзі традиційно зустріли на новорічних вечірках та балах. Мало, хто міг подумати, що це останні місяці миру перед тривалим глобальним збройним конфліктом, в який було втягнуто понад 60 країн.
Як і годиться, новий рік розпочався з планів. У Хойнах та Балутах планувалося звести робітничі будинки. Крім цього, у місті мала з’явитися реміснича та медична школи, а також університет. А ще у планах було розширити трамвайні лінії та підготувати проєкт будівництва метро в Лодзі.
Місцева преса з гордістю повідомляла про будівництво нових житлових будинків у місті.
Влітку 1939 року було організовано денні дитячі табори в парку 3 травня та парку ім. Адама Міцкевича. Також знаходимо інформацію, що 300 дітей з Лодзі того літа встигли побувати на морі. Для них було організовано подорож до Гдині.
Зростання антинімецьких настроїв
У цей час нацистська Німеччина разом зі своїми двома основними союзниками – Італією та Японією будували загарбницькі плани. У березні 1938 року Німеччина здійснила аншлюс Австрії, а через рік окупувала Чехословаччину. Керівництво Франції та Великобританії у свою чергу сповідувало політику «умиротворення агресора», яка, як виявиться згодом, була абсолютно провальною. Адже апетити агресора лиш зростали.
На фоні цих подій у Лодзі почали з’являтися антинімецькі настрої. Варто зазначити, що Лодзь була багатонаціональним містом, чималу частину населення якого становили німці. Вони вкоренилися тут на початку-в середині XIX століття, коли розпочався бурхливий промисловий розвиток міста.
За декілька місяців до початку війни в лодзькій пресі неодноразово можна було натрапити на публікації про прояви зневажливого ставлення німців до поляків. Наприклад, в червні 1939 року місцеві газети повідомили про справу німця Роберта Кіблера. В одному із закладів він образливо висловився в адресу польського війська. Через це заледве не сталася бійка – німець встиг втекти з ресторану. Втім його було знайдено та засуджено до восьми місяців в’язниці.
На лаві підсудних також опинився Артур Левін. Молодий чоловік прийшов в один із магазинів та німецькою мовою попросив продати йому ковбаси. На виході із закладу він вигукнув нацистське вітання «Хайль Гітлер!» («Хай живе Гітлер» або «Слава Гітлеру»). Згодом він повернувся та вимагав цигарки. Не отримавши їх, чоловік вдарив власника магазину.
Серед звинувачених також була і працівниця Відзевської мануфактури Лідія Лехельт. На роботі вона не приховувала своїх симпатій до нацистської ідеології. Ба більше, жінка пишалася тим, що Німеччина окупувала Чехословаччину.
Такі ситуації призводили до масових звільнень німців із заводів та фабрик. До кінця серпня 1939 року 10 тис. німецьких робітників втратили місце роботи.
Крім цього, 15 липня до річниці Грюнвальдської битви на площі Свободи було проведено акцію. Її учасники вийшли з банерами з написами «Смерть німцям у Польщі» та «Ми повинні задушити Гітлера».
Тим часом у нацистській Німеччині все більш радикальним ставало переслідування євреїв. Антисемітизм – тобто, упереджене ставлення до євреїв був одним із основних принципів нацистської ідеології. Поплічники Адольфа Гітлера примусово виселяли євреїв з Німеччини. Євреї були змушені шукати притулку в інших країнах.
Напередодні Другої світової війни євреї прибували в тому числі й Лодзі. Зокрема, на вулиці Гданській, 138 було створено центр для біженців. Місцеві газети закликали лодзян допомогти євреям матеріально, або ж розмістити їх у себе.
Підготовка війська
Перед загрозою війни польське командування у березні 1939 року вирішило перетворити штаби армій на оперативні з’єднання. Одним із таких тактичних утворень була армія «Лодзь» під командуванням генерала Юліуша Роммеля. Вона була створена 23 березня 1939 року на основі мобілізаційного плану «W» від квітня 1938 року. Штаб-квартирою армії «Лодзь» став палац Юліуша Хейнцеля в Юліановському парку (сучасний парк ім. Адама Міцкевича).
Основним завданням армії був захист напрямків на Лодзь та Пйотркув-Трибунальський, а також прикриття польських резервів.
Лінія оборони, яка була встановлена генералом Руммелем, простягалася на півночі від села Ґлінно біля річки Варти до Розпші поблизу Пйотркув-Трибунальського. Найсильніше була укріплена південна ділянка, оскільки саме звідти очікувалося завдання головного удару.
У серпні 1939 року жителі Лодзі почали рити протитанкові окопи. Крім цього розпочалося будівництво польових укріплень на майбутніх оборонних позиціях. Будувалися також залізобетонні та земляно-дерев’яні укриття, частину з яких не встигли спорудити до 1 вересня.
Станом на початок боїв, армія «Лодзь» налічувала близько 80 тис. солдатів, мала 49 танків, 288 гармат і мінометів і 136 протитанкових гармат. Проти неї вермахт кинув 190 тис. солдатів, 896 танків, 1540 гармат, 816 протитанкових гармат, а також авіацію.
Як бачимо, сили були нерівні. Та попри це героїчні польські військові армії «Лодзь» під командуванням генерала Руммеля прийняли бій та мужньо чинили опір гітлерівським військам.
Лодзяни робили продуктові запаси
Напередодні війни завбачливі мешканці Лодзі почали запасатися продуктами харчування. На фоні підвищеного попиту на продукти деякі магазини підняли їх вартість. Однак на це швидко зреагувала міська влада – було закріплено ціни на базові продукти. Крім цього влада, запевнила, що місто забезпечене продовольством на 3-6 місяців.
У свою чергу місцева преса, зокрема, газета «Kurjer Łódzki» надрукувала поради, як захистити продукти від отруйних газів (у Першу світову війну Німеччина неодноразово застосовувала хімічну зброю на полі бою). Містянам радили щільно огортати продукти в декілька шарів газетного паперу. Рекомендувалося також зберігати їжу в герметичному посуді, який захищає продукти, в тому числі і від потрапляння вологи.
31 серпня тодішній лодзький ординарій Влодзімєж Ясінський розпорядився, щоб з 3 по 11 вересня у всіх церквах відбулися богослужіння за мир та Боже благословення для Польщі.
Окупація Лодзі нацистами
Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Наступного дня на Лодзь впали перші німецькі бомби. Нацисти атакували з повітря залізничні станції Лодзь-Каліска та Лодзь-Відзев, а також летовище Лодзь-Люблінек. 6 вересня авіаційні бомби впали на штаб-квартиру армії «Лодзь», яка, як уже згадувалось, розташовувалася в палаці Хейнцеля.
Німецькі війська увійшли до Лодзі 8 вересня 1939 року. Їх радо зустрічали натовпи місцевого німецького населення. Нацисти заходилися встановлювати у Лодзі свої порядки. Фактично одразу розпочалися переслідування євреїв та польської інтелігенції в місті. На початку листопада 1939 року Лодзь була включена до складу Третього Рейху. 11 листопада гітлерівці підірвали пам’ятник Тадеушу Костюшку, заявивши, що «віднині поляки стали слугами німецької нації».
А у квітні 1940 року окупаційна влада перейменувала Лодзь в Ліцманштадт на честь німецького генерала часів Першої світової війни Карла Ліцмана.
Друга світова війна принесла багато горя, страждань та потрясінь для мешканців Лодзі.