Мариля Бідерманн походила із заможної німецької родини промисловців. Дівчина отримала гарну освіту, вільно володіла декількома мовами, активно займалася кінною їздою, а ще входила до скаутського руху, пише lodzyes.eu.
Коли німці окупували її рідну Лодзь, дівчина навіть і чути не хотіла про підписання Volkslist. Під час війни Мариля активно допомагала польським військовим та пораненим, згодом вступила до організації «Служіння Перемозі Польщі» та Армії Крайової. Як підпільниця брала участь у диверсійній акції «N». Двічі була заарештована гестапівцями. Про дівчину, яку визнано борчинею за незалежність Польщі, було знято документальний фільм «Вона обрала Польщу».
Ранні роки
Польська підпільниця родом з Лодзі Мариля Бідерманн мала німецьке коріння. Предки Марилі перебралися до Польщі з Німеччини у XVIII столітті. Її дідусь Роберт Бідерманн був відомим фабрикантом, одним із творців індустріальної Лодзі. У місті він володів фарбувальнею, механічною сушильнею та бавовноткацькою фабрикою. З часом його володіння перетворилися на справжню бізнес-імперію.
Бруно Бідерманн – батько героїні нашої статті, був одним із тринадцятьох дітей Роберта Бідерманна. За плечима мав політехнічну, юридичну та економічну освіту. Очолював сімейний бізнес після смерті старшого брата, а також був військовим. Спочатку служив у царській армії, а після відновлення Польщею незалежності вступив до польської армії.
У шлюбі з Луїзою Стегманн у нього народилося дві доньки – Адаліса та Мариля. Останню батьки ніжно називали Ліл. Дитиною Мариля любила собак, а ще коней, тому навчилася верхової їзди.
Батьки дівчинки подбали, аби у неї була гідна освіта. Спочатку Мариля навчалася у місцевій гімназії, а потім у жіночих школах в Австрії та Швейцарії. Вільно володіла німецькою, польською, французькою та англійською мовами. За старанне навчання батьки подарували своїй Ліл автомобіль марки «Steyr».
У юні роки Мариля Бідерманн була учасницею скаутського руху, брала участь у жіночій оборонній підготовці.
Діяльність під час війни
Коли почалася Друга світова війна Марилі було 25 років. Дівчина навідріз відмовлялася підписувати так званий Volkslistę. Проте у середині 1940 року Бруно Бідерманн від імені всієї родини підписав Volkslistę ІІІ категорії (асимільоване місцеве населення німецького походження) під загрозою розправи.
Під час німецької окупації міста донька Бідерманнів активно поринула у підпільну роботу. Працювала у Комітеті допомоги ув’язненим у Радогощі. Паралельно усілякими способами допомагала польським військовим: забезпечувала одягом, переховувала, видавала їм документи, які підтверджували, що вони працюють на фабриці Бідерманнів.
Згодом Мариля Бідерманн вступає до підпільної організації «Служіння Перемозі Польщі». Її також прийняли до лав Армії Крайової.
До слова, в Комітеті допомоги в’язням Радогощі підпільниця познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Альфредом Кейзербрехтом. У 1940 році вони виготовили собі фальшиві документи та переїхали до Радома. Тут Бідерманн влаштувалася працювати друкаркою, а її коханий бухгалтером до відділу місцевого лісництва.
У Радомі пара таємно побралася. Заради вінчання з Альфредом дівчина перейшла з євангелістів у католицизм.
Радом також став місцем підпільної діяльності Марилі та Альфреда. Разом вони брали участь у акції «N», мета якої полягала у психологічній боротьбі з окупантом. Мариля перекладала німецькою тексти для газет, журналів, брошур та листівок. Їх зміст підривав бойовий дух німців, дезінформував їх та доносив думку про неминучу поразку гітлерівської Німеччини.
У квітні 1942 року після візиту до подружжя підпільників пару було заарештовано. Спочатку їх утримували у в’язниці в Радомі, де піддавали катуванням. Згодом перевели до Варшави, а потім в Лодзь. До листопада 1942 року Марилю утримували в жіночій в’язниці на вулиці Гданська, 13.
У вересні 1943 року гестапівці знову заарештували Марилю. Цього разу її затримання було пов’язано з арештом її двоюрідного брата Зигмунта Лоренца, який теж мав причетність до Армії Крайової та таємно організовував навчання. Ліл знову запроторили до жіночої в’язниці на Гданській. Тут жінку утримували до 17 січня 1945 року.
З наближенням радянської армії до Лодзі ув’язнених жінок вирішили перевести в інше місце. Під час евакуації Марилі вдалося відбитися від колони та втекти до батьківського дому.
Тривале перебування у в’язниці з нелюдськими умовами негативно вплинуло на здоров’я Марилі. 30-річна підпільниця захворіла на туберкульоз.
З наближенням Червоної армії чимало цивільних німців, які мешкали в Лодзі, поспішно покидали місто, побоюючись розправи «совєтів». Втікали і ті, хто мав німецьке коріння.
Родина Бідерманнів теж могла втекти. Проте голова сімейства Бідерманнів зробив інакше. Він застрелив свою доньку та дружину, а потім скоїв самогубство. Сталося це 24 січня 1945 року. Перед тим, як накласти на себе руки чоловік написав записку:
«Я вбив свою дружину і доньку пострілами з револьвера. Поховайте нас у саду. Не грабуйте наше майно у квартирі, а поділіть його справедливо».
Історики вважають, що Бруно Бідерманн зважився на такий драматичний крок через страх перед радянськими військами. Чимало німців на західних теренах Польщі з наближенням Червоної армії звели рахунки з життям.
Документальний фільм про Марилю Бідерманн
У березні 2022 року на екранах каналу «TVP Historia» вийшов документальний фільм про життя Марилі Бідерманн. Стрічка отримала назву «Вона обрала Польщу». Над фільмом працювала команда лодзького центру «Telewizji Polskiej». Режисером стрічки стала Магдалена Маєвська, а головну роль виконала Люцина Шерок-Гель.
У документальному фільмі йдеться про те, що попри своє німецьке походження, німецьку мову, якою розмовляла родина Бідерманнів вдома, Мариля обрала боротьбу за свободу та незалежність Польщі.