1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина здійснила напад на Польщу. Цей день прийнято вважати початком Другої світової війни. Сили вермахту суттєво переважали сили польських військ. Це призвело до розгрому у вересневих боях 1939 року польської армії та ліквідації Польщі, як держави. Реакцією польського народу на окупаційний режим гітлерівської Німеччини став рух опору, в якому брали участь різні політичні сили. Спротив агресору включав у себе бойову діяльність партизанів, диверсії проти нацистських гауляйтерів, розповсюдження антинімецької інформації та ще багато чого іншого, пише lodzyes.eu.
Найвідомішою військовою операцією польського опору стало Варшавське повстання у 1944 році. Однак далі ми ознайомимося із підпільним протистоянням гітлерівській Німеччині на теренах Лодзі.
Якими були умови для підпільного руху в Лодзі?
Війська нацистської Німеччини увійшли до Лодзі 8 вересня 1939 року. На захоплених територіях гітлерівці взялися встановлювати свої порядки. Поляків вони розглядали лише, як «слуг німецької нації».
Розпочалося переслідування та фізичне знищення інтелігенції, активних політичних діячів. Поляків масово вивозили на примусові роботи до Німеччині. У захоплених містах, включно і з Лодзю, було встановлено низку суворих правил. Було введено комендантську годину, у громадських місцях заборонялося використовувати польську мову, друкувати польську пресу, молоде покоління примусово піддавалося германізації, а доросле населення мало працювати на благо Рейху.
У листопаді 1939 року Лодзь була включена до складу Третього Рейху. А у квітні 1940 року місто отримало нову назву – Ліцманштадт.
Варто додати, що на момент початку Другої світової війни у Лодзі мешкало чимало німців. Вони вкоренилися тут в XIX столітті та зробили свій внесок в індустріальний розвиток міста. Частина німецького населення Лодзі радо вітала прихід нацистів.
У роки окупації Лодзі чисельність німецького населення зросла. Німці займали квартири в центральних районах міста, в той час, як поляків переселяли на периферію.
Ось в таких умовах доводилося існувати рухові опору в Лодзі.
Інформаційно-пропагандистська кампанія
Розгорнути широку партизанську або диверсійну боротьбу в Лодзі було вкрай важко, враховуючи специфіку міста. Тож, найефективнішою формою боротьби проти німецьких окупантів виявилася інформаційно-пропагандистська діяльність.
Підпільники таємно друкували газети та журнали. Зокрема, «Kronika Tygodniowa» та «Drogowskazy». Чималих зусиль для появи конспіративної преси докладала організація «Служіння Перемозі Польщі», яка підпорядковувалася польському уряду в екзилі.
У середині 1940 року очільником інформаційно-пропагандистського відділу Лодзького округу «Союзу збройної боротьби» став офіцер Війська Польського Францішек Яблонка. Він організував видавництво тижневика «Kronika Polska», а потім «Kujawski Bulletin». Назва останнього мала ввести в оману німців та не викликати у них підозр, що дане видання друкується в Лодзі.
Газети та журнали доповнювалися також брошурами та листівками. Наприклад, взимку 1941-1942 років активно поширювалися листівки під назвою «Мороз вбиває шкідників», в яких йшлося про військові невдачі вермахту на Східному фронті.
Підпільна преса лодзького осередку руху опору, зокрема, повідомляла про злочини нацистів проти цивільного населення, а також про репресивну політику окупантів щодо католицької церкви.
Окремої уваги заслуговує так звана акція «N», яка була спрямована проти німецьких солдат та цивільного населення. Це була психологічна боротьба з окупантом. Вона здійснювалася через спеціальні підпільні журнали та листівки німецькою мовою. За задумом у німців мало скластися враження, що за видавництвом цієї преси стоять антинацистські групи в німецькому суспільстві.
Підпільники підробляли німецькі видання та друкували газети і журнали з такими назвами, як «Der Soldat», «Die Frontkampfer» i «Erika». Дана преса була спрямована на підрив морального духу німців. А також поширювала дезінформацію та доносила думку про неминучу поразку Третього Рейху.
У Лодзі за реалізацію акції «N» відповідав II відділ Генерального штабу Війська Польського, тобто, організаційна одиниця, яка займалася розвідкою та контррозвідкою. Керував даними процесами у Лодзі військовий «Союзу збройної боротьби» та Армії Крайової Зигмунт Янке (псевдонім «Вальтер»).
Особлива увага приділялася молодим та здібним людям, які могли поповнити лави підпільників. А також залізничникам та лікарям – для них не діяла комендантська година, а ще вони могли їздити вглиб Німеччини. Це означало, що такі люди могли поширювати пресу в межах акції «N» у самому лігві ворога.
До слова, однією з тих, хто поширювала пресу в межах згаданої акції в тилу ворога була розвідниця родом з Лодзі Галина Шварц-Кломб.
Збройна боротьба
Збройна боротьба була одним із методів протидії німецьким загарбникам у Лодзі. Проте вона не набула широких масштабів. Диверсії проти нацистів у межах Лодзі проводив «Союз відплати», який входив до «Союзу збройної боротьби». Він займався фізичним знищенням представників окупаційної влади, ворожих інформаторів та фольксдойче.
Переховування євреїв, католицького духовенства, військових союзницьких держав, різноманітна допомога польським військовим, налагодження контактів з антигітлерівської коаліцією – ці та інші дії теж були елементами руху опору. До них вдавалися лодзяни, які прагнули незалежності для своєї держави та не були байдужими до страждань інших.