Її життя – готовий сценарій для фільму. Галині Кломб було всього 16 років, коли гітлерівська Німеччина напала на її рідну Польщу. Вихована в дусі патріотизму, обурена жорстокістю окупантів, вона приймає рішення піти в підпілля. Вона швидко стала однією з найвидатніших агентес Армії Крайової, завдяки своїй кмітливості, вмінню легко заводити випадкові знайомства та майстерно входити в довіру, пише lodzyes.eu.
Молода агентеса працювала в самому лігві ворога. Без жодної тіні підозр, передаючи союзникам цінну інформацію, яка стосувалася нацистської Німеччини. Завжди мала при собі ціаністий калій, як нагадування, що агенти довго не живуть.
Ранні роки
Галина Шварц-Кломб народилася 5 травня 1923 року у Лодзі. Була єдиною донькою у родині Вінцентія Кломба та Марії Влодзимерської. Її батько приїхав до Лодзі у віці 13 років. Спочатку навчався купецькій справі, а згодом заснував власну будівельну компанію. Матір Галини – Марія Влодзимерська походила з німецької полонізованої родини ткачів Фогелів. Проживала родина в одному з районів Лодзі – Балутах.
Зростала Галина в достатку. Батьки подбали про те, аби їх єдина донька отримала хорошу освіту. Тож, навчалася дівчина у престижній приватній жіночій гімназії Гелени Міклашевської у Лодзі. Крім цього лодзянка відвідувала консерваторію, де вчилася грі на фортепіано. Мріяла стати піаністкою, виступала на різноманітних шкільних урочистостях, друзі навіть дали їй псевдонім Падеревська.
Проте одного разу, почувши, як 12-річна учениця консерваторії грає Шопена, приходить до висновку, що вона ніколи не зможе краще неї і полишає свою дитячу мрію.
16-річна шпигунка
Гітлерівська Німеччина напала на Польщу, коли Галині було всього 16 років. Вихована в дусі патріотизму, обурена жорстокістю ворога вона не змогла стояти осторонь подій, які відбувалися з її рідною країною. Тож, почала шукати контакти підпільників, аби поповнити їх лави та пришвидшити поразку ворога.
Пізніше Галина Кломб пригадувала, що батько засуджував її ентузіазм, а з мамою, яка завжди була незадоволена своїм життям, вона мала мало спільних тем.
«Як наслідок будинок здавався мені майже чужим. І, можливо, тому я вирішила, що маю йти своїм шляхом», – писала пізніше у своїх спогадах розвідниця.
І ось одного дня подруга переказує їй таємну адресу підпільників і пароль. Юна Галина прийшла, постукала в двері, відкрила їх і промовила: «Привіт, я хочу приєднатися до змови».
Молоду дівчину швидко приймають до лав лодзького осередку Союзу збройної боротьби. Вона складає присягу та отримує псевдонім «Ришард». Найперше Галина отримує завдання досконало опанувати німецьку мову. Попри відразу до мови окупанта своєї рідної землі, дівчина таки опановує її.
За наказом командування Союзу збройної боротьби дівчина підписує Volkslisty, посилаючись на своє німецьке коріння по материнській лінії. Після цього Галина стикається зі зневажливим ставленням друзів та сусідів (вони ж бо не знають, що дівчина склалася присягу на вірність Польській державі).
Дівчина покидає рідну Лодзь та відправляється до Каліша, де вступає до німецької гімназії. Тут вона старанно вчилася, була серед відмінниць та кращих учениць гімназії. За що за рекомендацією директора навчального закладу була занесена до Volkslisty I категорії та отримала примірник гітлерівської «Mein Kampf» з особистим підписом фюрера.
Ще, будучи ученицею німецької гімназії, Галина виконувала свої перші розвідувальні завдання під псевдонімом «Ришард». Лодзянка збирала інформацію для розвідки Армії Крайової, надсилала інформацію про пересування німецьких військ та дані про німецьких офіцерів, з якими їй доводилося спілкуватися.
Після завершення навчання у гімназії вона отримує завдання влаштуватися вчителькою у невелике селище Півоніце, що поблизу Каліша. Звісно, це місце було обрано невипадково. Польські розвідники дізналися, що тут навчаються діти німців, зокрема, даний навчальний заклад відвідував 7-річний син оберштурмбанфюрера, гауляйтера Каліша Бена Вігрі. Цей високопоставлений німецький офіцер вирішував питання депортації поляків, підписував укази про відокремлення та ув’язнення євреїв у гетто. Словом, він володів чималою кількістю цінної інформації.
Галина Кломб легко знаходить стежинки до Бена Вігрі. Німецький гауляйтер був вражений розмовою з вчителькою свого сина. Під час бесіди вона розповідає німецькому офіцерові про те, що втратила квартиру через ремонт будівлі школи, той запрошує її додому та за філіжанкою кави пропонує їй жити в одній із кімнат своєї вілли.
Ставленник Гітлера настільки довіряв лодзянці, що ніколи не замикав свій робочий кабінет, де на столі лежали папери з цінною інформацію. Звісно, цією довірою Галина вміло користувалася.
У документах, які Вігрі лишав на своєму столі, польська агентеса знаходить інформацію про німецьку промисловість, про пересування військових частин, про ставлення німецьких чиновників до польського населення, про арешти та депортації. Щомісяця їй вдається непомітним чином надсилати звіти до лодзького осередку Армії Крайової.
Як відомо, агенти довго не затримуються на одному місці, тож восени 1943 року Галина отримує нове завданням. Під іншим псевдонімом – «Яцек II» жінка рушає до Відня. Там вона розповсюджує пресу в межах акції під кодовою назвою «akcji N». Німецькомовні журнали мали на меті дезінформувати німців та підривати їх моральний дух. Паралельно Галина вступає до медичного університету, аби не викликати підозр.
Час від часу розвідниця приїздить до рідної Лодзі під виглядом зустрічі з батьками, а насправді ж і окрім цього, передати інформацію та взяти нові партії журналів. У поїздках завжди при собі мала ціаністий калій, пам’ятаючи, що агент може бути викритий будь-якої миті.
Після Відня був Гамбург. Тут Галині під виглядом туристки вдалося зібрати цінну інформацію про німецькі військові об’єкти, способи їх маскування, ППО Гамбурга. Зібрана нею інформація дозволила військово-повітряним силам Великобританії та США здійснити у 1943 році операцію «Гоморра» – серію килимових бомбардувань Гамбурга. Пізніше Галина Шварц-Кломб отримала від британців бронзовий Хрест Заслуги з мечами.
У серпні 1943 року розвідниця родом з Лодзі переїхала в саме лігво ворога – до Берліну, де влаштувалася працювати у Військово-медичний архів. Тут їй теж вдавалося отримувати інформацію про дислокацію німецьких військ.
Арешт у рідній Лодзі
У травні 1944 року Галина Кломб приїздить до рідної Лодзі. 26 травня у батьківському домі її затримує гестапо та відправляє до жіночої в’язниці, що на вулиці Гданській, 13. Розвідниця була піддана жорстоким катуванням, проте не видала нікого зі своїх спільників. Дівчина була засуджена до розстрілу, проте гестапівці не встигли виконати смертний вирок.
17 січня 1945 року радянські війська вже були на підступах до Лодзі. Тож, німці вирішили перевести всіх утримуваних жінок у в’язниці на вулиці Гданській, 13 до іншого місця. Серед них була і Галина. Розвідниці вдалося непомітно відбитися від колони та втекти.
Життя після війни
Після завершення Другої світової війни Ганна Шварц-Клоб ще тривалий час була під пильним оком спецслужб – на цей раз радянських (після війни Польща опинилася у сфері впливу СРСР). Радянська влада вороже ставилася до агентів польської розвідки.
У повоєнні роки жінці вдається знайти нове покликання – ним стає медицина. У 1948 році вона закінчила медичний факультет та починає працювати в клініці Медичної академії в Познані. Тут вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком, адвокатом Анджеєм Шварцом. У пари народжується двоє дітей – син та донька. Проте подружній союз Галини та Анджея тривав недовго. У 1963 році пара розлучається, а Галина разом з дітьми переїздить до Варшави, де продовжує свою медичну кар’єру.
У столиці жінка влаштовується працювати до Вищої школи фізичного виховання. У 1966 році вона отримує почесне звання професора медичних наук у галузі геронтології – науки, яка вивчає процеси старіння людського організму.
У 1975 році Галина Шварц-Кломб засновує перший на той момент у Польщі та третій у світі (після французького та канадського) – Університет третього віку.
Видатна агентеса, розвідниця Армії Крайової померла 28 травня 2002 року у Варшаві на 79-му році життя після тривалої боротьби з онкологічним недугом.
Вшанування пам’яті та подвигу Галини Шварц-Кломб
Видатна лодзянка ніколи не хвалилася своїми подвигами та й, власне, не вважала свою роботу геройським подвигом. Все те, що вона робила, за її словами, було всього лиш обов’язком перед державою.
У 1999 році світ побачили мемуари Галини Шварц-Кломб під назвою «Спогади про роботу в антинацистській розвідці».
У 2000 році тодішній президент Польщі Александр Кваснєвський нагородив уродженку Лодзі, яка вела невидимий бій з ворогом, Командорським Хрестом із зіркою Ордена Відродження Польщі.
У 2003 році на стіні колишньої жіночої в’язниці, де утримували розвідницю, було встановлено пам’ятну дошку на її честь. З 1990 року у приміщенні будівлі в’язниці розміщується Музей традицій незалежності.Пізніше на територію музею було встановлено скульптуру видатної агентеси. А на стіні будинку, де народилася та виросла лодзянка з ініціативи його мешканців з’явився мурал із зображенням Галини Шварц-Кломб.
1 вересня 2008 року відбулася прем’єра телевізійного спектаклю «Доктор Галина». В основу телетеатру лягло життя та спогади сміливої розвідниці з Лодзі.