1 вересня 1939 року війська гітлерівської Німеччини вторглися в Польщу, розпочавши Другу світову війну. Польська нація героїчно чинила спротив противнику, сили якого суттєво переважали. Проте доля Польщі була вирішена. 17 вересня східну частину Польської держави окупували радянські війська. Як стане згодом відомо, дві тоталітарні держави – гітлерівська Німеччина та Радянський Союз 23 серпня 1939 року уклали таємний договір про розподіл сфер впливу в Східній Європі.
Лодзь опинилася під окупацією нацистів. Поплічники Гітлера перейменували місто в Ліцманштадт, встановили тут свою владу, а в найбідніших кварталах міста було утворено друге за величиною гетто в Польщі – Лодзьке. Окупаційна влада прагнула позбавити мешканців Лодзі будь-яких проявів національної свідомості. Лодзь, наче занурилася в темряву. Про період, коли містом керували нацистські злочинці – читайте далі в матеріалі на сайті lodzyes.eu.
Окупація Лодзі
Лодзь стала жертвою нацистської Німеччини з перших днів війни. Перші ворожі бомби впали в районі залізничної станції Лодзь-Каліска та на аеропорт Люблінек, поблизу міста. Кожен, як міг так і рятувався від постійних нальотів німецької авіації – хтось ховався в підвалах, льохах, ровах, а хтось тікав з міста.
У ніч з 4 на 5 вересня розпочалася евакуація офісів та установ. Місто покинула військова та державна влада на чолі з воєводою Генриком Юзевським та старостою міста Генриком Мостовським. Покинули Лодзь й органи місцевого самоврядування на чолі з тодішнім президентом міста Яном Квапінським.
Містяни масово ринули до Варшави, проте колони біженців безжально розстрілювали нацисти.
6 вересня після того, як влада та місцеве самоврядування покинули межі міста, був створений Громадський комітет міста Лодзь. Його очолив священник Казімеж Томчак. Комітет був створений з метою взяти на себе управління містом та забезпечувати правопорядок в ньому.
Вранці 9 вересня гітлерівські війська тріумфально увійшли до Лодзі. Їм вдалося захопити місто трохи більше, аніж за тиждень. Попри те, що польські війська чинили спротив – сили між сторонами були, аж надто нерівними.
Німці встановили у місті свою владу
З першого дня окупації Лодзі, нацисти заходилися встановлювати тут свої порядки. 11 вересня гітлерівці видали перші укази. Найперше було запроваджено комендантську годину. Крім цього мешканцям міста було наказано здати всю зброю.
Щодо Громадського комітету міста, то його нацисти не розпустили в перші дні окупації. Ба навіть більше, веліли йому виконувати свої функції. Комітет мав шість секцій: юридичну, фінансову, матеріально-технічну, освітню, соціального забезпечення та охорони здоров’я. Комітет слідкував за тим, аби місто було забезпечене їжею, засобами платежу, транспортом, а також займався питаннями видачі ваучерів та освіти.
З часом становище Громадського комітету почало погіршуватися і він став займатися лише благодійністю. А після включення Лодзі до складу Третього Рейху комітет було ліквідовано, а Казімежа Томчака арештовано. Відбулося це 9 листопада 1939 року.
Ще 16 вересня 1939 очільником міської влади, тобто комісаром міста став Альберт Лейстер. Дану посаду він займав до 31 грудня 1939 року.
Проте вся повнота влади впродовж перших тижнів окупації зосереджувалася в руках німецького військового управління. 13 вересня 1939 року тут зареєструвався штаб начальника цивільної адміністрації при 8-й армії. Всю владу до листопада 1939 року взяв на себе командувач 8-ї армії, а потім командувач Лодзьким військовим округом і Цивільної радою, що діяла при ньому.
На початку листопада 1939 року Артуром Грайзером – одним із керівників окупаційного режиму в Польщі і рейхсштатгальтером Вартеланду (Wartheland) Лодзь була включена до кордонів Третього Рейху. Місто стало столицею так званої Лодзької області (Rejencja łódzka) – окремої німецької адміністративної одиниці, створеної у лютому 1941-го року.
Сама Лодзь була розділена на чотири адміністративні райони, а в її передмісті було створено ще сім окремих районів.
Президентом Лодзької області у 1939 році став Фрідріх Убельхор, мова про якого піде далі.
11 квітня 1940 року нацисти перейменували окуповану Лодзь в Ліцманштадт. Місто вирішили назвати на честь генерала Карла Ліцмана, який керував битвою за Лодзь під час Першої світової війни. Крім цього було змінено головний символ міста – герб. Замість золотого човна на червоному тлі з’явилася золота свастика та темно-синьому фоні. А головна вулиця міста – Пьотрковська стала називатися на честь нацистського вождя – Адольф Гітлерштрассе.
Однак найстрашнішим було не це, а переслідування і знищення поляків, євреїв та представників інших національностей, насильницьке вивезення людей на роботи до Німеччини, германізація, запровадження примусової праці та багато чого іншого.
Фрідріх Убельор – творець Лодзького гетто та керівник Лодзької області
Як відомо, у найбідніших кварталах окупованої Лодзі було створено друге за величиною гетто в Польщі – Лодзьке. Його нацисти організували для євреїв, ромів та представників інших етносів.
Одним із тих, хто створив Лодзьке гетто був Фрідріх Убельор – палкий прихильник Гітлера. Він же й керував Лодзькою областю (Rejencja łódzka) впродовж 1939-1942 років. Саме він відповідав за депортацію десятків тисяч в’язнів Лодзького гетто до табору смерті у Хелмно. Це були переважно діти, люди похилого віку та хворі. А Лодзьке гетто Убельор перетворив на великий трудовий табір.
У вересні 1942 року він впав у немилість одного з ідеологів Голокосту обергрупенфюрера СС і генерала поліції Райнгарда Гейдріха через те, що відмовився прийняти до Лодзького гетто ще 60 тис. євреїв. Убельор послався на те, що гетто надто переповнене. А після конфлікту з Артуром Грайзером у грудні 1942 року нацистський злочинець покинув Лодзь. Офіційною причиною звільнення Убельора вважалося розкрадання.
Бурмістри (мери) Ліцманштадта
Як уже згадувалося, першим міським очільником окупованої Лодзі був Альберт Лейстер. Наступним бурмістром Ліцманштадту став Франц Шиффер. Він пробув на цій посаді з січня до травня 1940 року. Згодом було вирішено, що він більше потрібен армії. Загинув у боях.
Його наступником став Карл Мардер. Він був бурмістром Лодзі впродовж року з травня 1940 по травень 1941 року. Відомо, що саме він розпоряджався захопленим нацистами майном поляків та євреїв.
Після Мардера мером захопленої Лодзі став Вернер Венцкі. Саме він мав перетворити Лодзь в типове польське місто.
Нацистський злочинець також відповідав за управління гетто, здійснював жорстокий терор щодо поляків, всілякими методами насаджував германізацію.
Офіційно Венцкі значився мером Лодзі до звільнення міста від німецьких окупантів. Проте з липня 1943 року його функції перебрав на себе керівник місцевого гестапо Отто Брадфіш. Як мер він керував Лодзю до 8 грудня 1943 року.
На руках Брадфіша кров тисяч невинно вбитих людей. Він вирізнявся своєю жорстокістю і будучи на посту керівника гестапо, і будучи мером Лодзі. Брадфіш відповідальний за масове вбивство ув’язнених поляків у Радогощі, за вбивства учасників Руху Опору та за транспортування в’язнів Лодзького гетто до табору смерті у Хелмно. Одним словом, Третій Рейх був задоволений «роботою» цього воєнного злочинця.
Останнім керманичем Лодзі під час німецької окупації був Ганс Траутвайн. На посаді міського очільника він перебував з 8 грудня 1944 до 18 січня 1945 року.
Як покарали нацистських злочинців?
І хоч жахлива сторінка Другої світової війни для Лодзі уже давно перевернута, жителів міста справедливо цікавить, чи понесли заслужену відповідальність ті, хто творили тут злодіяння.
Відомо, що Фрідріх Убельор офіційно був оголошений мертвим у 1950 році, проте ходили чутки буцімто після Другої світової війни він переховувався у Південній Америці.
Вернеру Венцкі вдалося уникнути покарання, попри те, що з 1947 року він значився у списках воєнних злочинців. У 1960 кримінальне провадження щодо його минулого було припинене. Багато років жив у Боні та навіть працював представником Федерального міністерства у справах вигнанців, біженців та жертв війни у Берліні. Помер у 2004 році.
Отто Бредфіш був засуджений за воєнні злочини на 13 років в’язниці. Проте був звільнений раніше терміну закінчення ув’язнення через проблеми з хребтом. Помер у 1994 році.