Найжахливішими сторінками історії Лодзі під час Другої світової війни стали масові вбивства та переслідування євреїв нацистами, а також акції насильницького переселення утриманців з міських концтаборів. Тисячі скалічених життів та численні смерті невинних людей – ось чим ознаменувався для мешканців міста та воєводства період німецької окупації, розповідає сайт lodzyes.eu.
Однією з таких нацистських акцій, спрямованих проти євреїв, була трагічна “Велика Шпера”, в ході якої понад 15 тисяч людей (за деякими припущеннями, понад 20 тисяч) було депортовано до табору смерті Хелмно.
Детальніше про цю трагічну сторінку історії Лодзі читайте у матеріалі нижче.
Передумови насильницької депортації
Рішення про депортацію людей, які не могли працювати на благо нацистської влади, ухвалили у серпні 1942-го року в Головному управлінні безпеки Рейху. В категорію тих, хто підлягав депортації, потрапили діти віком до 10-ти років, люди похилого віку (хто мав більше 65-ти років), хворі та інші мешканці гетто, які не могли працювати. Для того, щоб точно вирахувати кількість тих, хто потрапляв до категорії, користувалися обліками, що велися в гетто. Згідно з цими даними, насильницькому переселенню в табір смерті підлягало понад 13 тисяч осіб. Однак кількість постраждалих в ході цих подій була куди більшою.
Початком “Великої Шпери” вважаються події 1-2 вересня, коли німці здійснили евакуацію лікарень та центральної в’язниці. За підрахунками, понад 2 тисяч пацієнтів з навіть найгіршим станом здоров’я вивозили у невідомому для людей напрямку. Спостерігаючи за тим, що відбувається, пацієнти передчували щось жахливе і намагалися втікати, однак їх ловили та розстрілювали. Така ж доля чекала на співробітників лікарень, які відмовлялися виконувати накази нацистської влади.
Бодай якось запобігти реалізації страшного задуму німецької окупаційної влади намагався єврейський старійшина Літцманштадтського гетто Хаїм Румковський. Він виголосив свою знамениту промову 4 вересня 1942-го року. Старший серед євреїв припускав, що загальне число людей, яких хочуть позбутися німці, сягало 24 тисяч. Стривожений, він прагнув вберегти від такої долі бодай частину дітей.
Підготувати списки окупаційна влада вимагала саме від Хаїма Румковського, а також від інших працівників єврейської адміністрації та поліції гетто. Попереджені промовою Румковського, люди кинулися штурмувати реєстраційні кабінети, намагаючись змінити дані в документах. Поліція гетто не надто охоче виконувала накази німців, тож окупаційна влада взяла ситуацію у свої руки.
Трагічні події “Великої Шпери”: як все відбувалося?
5 вересня 1942-го року почалися криваві події “Великої Шпери”. На стінах будівель гетто з’явилися оголошення, в якому йшлося про заборону пересування людей. В цей же день було створено Депортаційну комісію, а в подальші дні людей почали буквально витягувати за списками з їхніх домівок. Після цього їх вели на ліквідовану в наш час залізничну станцію Лодзь-Радогощ.
Як ми вже зазначили вище, окупаційна влада прагнула це робити руками самих євреїв. Однак німці, спостерігаючи за ситуацією, коли люди пручалися та коли між ними виникали бійки, залучили загони німецької поліції. Жорстокі і безжальні кати діяли рішучіше, ніж єврейська поліція, використовували зброю і розстрілювали людей на вулицях. Жертвами кривавої бійні ставали, переважно, батьки, які відмовлялися віддавати своїх дітей на смерть. Самих дітей вилучали не менш жорстко, ніж розправлялися з їхніми рідними. Існують свідчення, згідно з якими, німці викидали їх через вікна будинків.
Все закінчилося 12 вересня 1942-го року. Після кількох жахливих днів гетто в Лодзі запрацювало так, наче нічого й не трапилося. Німці оголосили про відновлення роботи заводів та майстерень, магазинів, знову почали видавати людям продовольчі пайки. Це знову був трудовий табір, де про страшні події пам’ятали тільки люди, яким вдалося вижити. Вони про пережите розповідатимуть згодом, після завершення війни, засвідчуючи злочини німецьких нацистів проти людства.
Табір смерті у Хелмно
Табір смерті, куди відправляли всіх людей, які потрапляли у списки акції “Велика Шпера”, діяв у Хелмно, за 70 кілометрів від міста Лодзь. Вважається, що це був перший нацистський концентраційний табір смерті на території окупованої Польщі, який призначався для винищення євреїв та циган.
Накази керівництво табору у Хелмно отримувало безпосередньо з Головного управління імперської безпеки в Берліні – осередку протизаконної діяльності німецьких нацистів, звідки й надходили найстрашніші вказівки.
Жертви, вивезені з Лодзі в межах акції “Велика Шпера”, потрапляли сюди в товарних залізничних вагонах. Людей виводили на площу, де повідомляли про прибуття у робітничий табір, після цього змушували всіх проходити “санобробку”, розділяли жертв на великі групи (по кілька десятків осіб) та відправляли у замасковані криті вантажівки з відчиненими задніми дверима кузова. Це були “вантажівки-душегубки”, які відправляли у “лісовий табір”.
Дорогою у цих вантажівках люди гинули десятками, сотнями. Їх душили вихлопні гази, після чого померлих вивозили в ліс та ховали у братських могилах. Нерідко закатованих людей спалювали. Самі вантажівки ховали від людських очей – маскували їх під транспорт для перевезення меблів.
Євреїв з Лодзі нищили у цьому таборі смерті не тільки в ході акції “Велика Шпера”. Нові масові вбивства відбулися після рішення про ліквідацію гетто в Лодзі. Так, з 23 червня по 14 липня 1944-го року було вбито понад 7000 євреїв з Лодзі. З середини липня німці відправляли тих, хто залишився, в Аушвіц, де була набагато більша продуктивність газових камер.
Повоєнні роки: вшанування пам’яті померлих та вироки для вбивць лодзьких євреїв
У повоєнні роки розпочалася тривала і складна праця – ліквідація наслідків окупації, підрахунок та встановлення людей, що загинули від рук нацистів. Разом з тим, почали встановлювати особи злочинців, причетних до масових страт євреїв. Зокрема, вдалося встановити 70 членів команди СС, що діяли у таборі смерті у Хелмно, з яких 14 злочинців засудили, а більшість отримала незначні умовні терміни. Відомо, що заступника коменданта табору у Хелмно Вальтера Піллера засудили до страти у Лодзі у 1949-му році.
З 1964-го року на пам’ять про жертв вбитих євреїв на місці табору у Хелмно стоїть пам’ятник жертвам фашизму, а також діє невеликий музей з 1990-го року. Там можна побачити кілька експонатів, які стосуються трагічної історії цієї місцевості, а також ознайомитися з копіями післявоєнних судових документів. Тут також відтворено контури фундаменту колишнього крематорію, в якому спалювали людей. Їх віднайшли археологи під час розкопок.
Також археологи розкопали місця, де німці закопували речі жертв. Там лежали годинники, прикраси, побутові речі тощо.
Охочі дізнатися більше про трагічну сторінку історії можуть переглянути документальний фільм “Wielka szpera”, що вийшов у 2015-му році. Також у пам’ятні дні час від часу у Лодзі проводять виставки, вистави та інші культурні акції, покликані вшанувати жертв, що загинули від рук нацистських окупантів в ході Другої світової війни.