Четвер, 28 Березня, 2024

Лодзь під час Першої світової війни. Як жили містяни?

Перша світова війна впродовж довгих чотирьох років приносила жахіття, страх та руйнування мешканцям міста Лодзь. Коли у серпні 1914-го року розпочалися військові дії союзу так званих “Центральних держав” на чолі з Німецькою імперією проти військових сил Антанти, Лодзь ще перебувала під російським пануванням, пише сайт lodzyes.eu.

Військові події розвивалися дуже швидко, і вже через кілька місяців від початку війни настав кінець російській владі у місті. Однак радіти мешканцям Лодзі було практично нічому – у грудні 1914-го року розпочався період німецької окупації, який тривав майже чотири роки.

Як жило місто під час окупації у період Першої світової війни, як розвивалися події та якими були наслідки воєнних дій для Лодзі – читайте у матеріалі нижче.

Початок краху промисловості

До початку Першої світової війни місто Лодзь вже зажило слави як потужний промисловий осередок. Саме тут було розміщено понад 14% всіх промислових підприємств, які діяли на території Царства Польського. На цих численних заводах та фабриках працювало понад 28% усіх робітників країни. Чи не найбільшого розквіту зазнала саме бавовняна промисловість – станом на 1913-й рік близько 83% виробництва бавовняних виробів Царства Польського було зосереджено саме у Лодзі. В основному, вся продукція, виготовлена в місті, була призначена для задоволення потреб Російської імперії.

Однак з початком Першої світової війни ситуація кардинально змінилася. Спершу промисловість у місті взагалі зупинилася, адже в умовах постійних бомбардувань та обстрілів, нерозуміння ситуації та невпевненості у майбутньому забезпечувати належну роботу фабрик було практично неможливо. Окрім того, російська влада вже не керувала містом, і про колишні торговельні зв’язки не могло бути й мови. Тому продовжувати роботу фабрик та заводів не було ані можливостей, ані економічного сенсу: збувати продукцію було практично нікуди.

Тим не менше, сяк-так деякі фабрики таки продовжували працювати. Справа в тому, що німецька армія, яка зайняла місто, користувалася всіма його благами настільки, наскільки це було можливим. Тож заводи працювали виключно для їхніх потреб – військо окупантів потрібно було годувати, одягати та забезпечувати обладнанням, навіть попри те, що це все відбувалося, звісно ж, під примусом та дулом пістолетів.

Дуже показовою стосовно ставлення окупантів до міста була ситуація, яка виникла у 1915-му році. Тоді німецькому війську бракувало кольорових металів для виробництва зброї, і воно знайшло рішення у тому, щоб розкрадати та розбирати машини, які діяли на лодзьких підприємствах. 

Така ситуація була непоодинокою. Мешканці міста та особливо робітники, спостерігаючи за цим всім, були змушені покидати рідну Лодзь та їхати деінде тільки для того, щоб мати змогу вижити. Становище міста було складним.

Фінансово-економічний колапс міста

Фактична зупинка діяльності потужних фабрик та заводів тягнула за собою фінансово-економічні проблеми. Практично, найшвидше окупація та воєнний стан вдарили по банківській системі міста. Це трапилося буквально миттєво – вже у серпні Російський державний банк припинив облік векселів, лодзькі фабриканти були змушені призупинити виплату зарплат величезній кількості робітників, що працювали на них.

Слідом за Російським державним банком припинив свою роботу Державний ощадний банк. Ця подія куди більше спантеличила місцевих мешканців та діячів промисловості, адже у них практично зник доступ до ощадних вкладів та рахунків. Щоправда, було оголошено, що отримати доступ до них можна у Москві.

Що стосується приватних банків та кредитних установ, то вони опинилися в умовах, коли могли сплачувати лише до 10% від оголошених сум до сплати, інколи розподіляючи навіть таку мізерну суму на частини.

Однак і на цьому сумні зміни для економіки міста не завершилися. Війна зумовила суттєве збільшення закупівель та накопичень готівки населенням, яке було невпевненим у наступному дні. Це вплинуло на те, що ціни росли шаленими темпами, і найбільше вони торкнулися товарів першої необхідності. Така ситуація призвела дефіцит, а також до введення системи накопичення монети. Тому вже з серпня 1914-го року у Лодзі ввели платіжні картки.

Життя за талонами

З початком німецької окупації у місті буквально почався масовий голод. Перші місяці війни були дуже складними, власне, через нерозуміння ситуації та невпевненості у майбутньому, до того ж, російська влада, яка поспішно покинула Лодзь, практично залишила людей на розсуд долі.

Ситуація із зупинкою виробництва та фактичним крахом банківської системи вплинули на відсутність можливості закупівель. Швидкими темпами використовувалися запаси продовольства та палива, які неможливо було поповнити. Що стосується продуктів харчування, то сякі-такі товари згодом таки з’явилися на полицях магазинів, однак проблема була в тому, що ціна на них зросла у декілька разів. Для містян, більшість яких була простими робітниками фабрик та заводів, це були непідйомні суми.

Продовольчі талони, про які ми згадували вище, мали б врятувати людей від фактичного голоду. За задумом, вони стосувалися виключно основних продуктів – хліба, борошна та цукру. Однак навіть ці талони не рятували ситуацію – і вони коштували доволі дорого. Про це свідчать дослідники історії, вказуючи, що велика частина таких продовольчих карток залишилася невикористаною.

Бідне робітниче населення Лодзі, яке складало основу міста, страждало від цього найбільше. Ще у вересні 1914-го року, згідно з офіційними статистичними даними, кількість містян без забезпечення засобами існування сягнула понад 135-ти тисяч. Сяк-так рятували ситуацію тільки деякі небайдужі лодзькі фабриканти та Головний Громадський Комітет – без них, за свідченнями істориків, місто ризикувало б опинитися на порозі цілковитого голоду та злиднів. Приклалися до цього як німецькі, так і російські солдати, що без кінця грабували Лодзь та нищили всі попередні здобутки.

Наслідки Першої світової війни для Лодзі

Ще в ході Першої світової війни в Лодзі було створено спеціальні інституції для обліку та оцінки збитків міста та його мешканців. Деякі з них діяли до часу відновлення незалежності Польщі, доки ці обов’язки на себе не перейняв уряд відродженої країни.

Хоча напряму Перша світова війна не “нищила” Лодзь (бої точилися, переважно, на околицях міста), саме місто та його населення відчували наслідки масштабних бойових дій як під час окупації німцями та росіянами ще впродовж багатьох років потому. Особливо це відобразилося на промисловості – більше про славу великого індустріального міста годі було говорити.

Німецька влада, продовжуючи свою грабіжницьку політику, спричинила фактичний колапс промислового міста. Передусім, це через обмеження виходу на текстильний ринок, адже текстильна промисловість колись була основою для існування та розвитку Лодзі.

Впродовж чотирьох років окупації Лодзь зазнала надзвичайно високого рівня смертності. Головним чином, люди масово помирали через катастрофічну бідність, недоїдання, швидкі темпи поширення смертельних захворювань. Також, в результаті перелічених чинників і в результаті втечі від жахів війни та переслідувань кількість мешканців Лодзі зменшилася на понад чверть мільйона.

.,.,.,.